Рік непоправних втрат для городоччан і сатанівчан. Пригадаємо імена наших небесних воїнів-захисників

24 лютого став першим днем війни і останнім днем у житті молодого городоччанина Олександра Мельника. Він загинув під час артобстрілу на Луганщині. Олександру було 32 роки. Його дідусь працював усе життя у Городоцькому райвійськкоматі, дядько — теж військовий. І він, долаючи різні перепони, прагнув теж захищати рідну країну. Прощалися із городоччанином 13 березня у його рідному місті Городок, в якому він зростав і навчався.

22 березня у Городоцькій громаді прощалися з полеглим Героєм Олександром Кушніром, який загинув 18 березня у військовій частині Миколаєва. Свого Героя городоччани зустрічали, стоячи на колінах уздовж дороги у Городку. Так само живим коридором Олександра зустріли й у селі Купин, де 20-річний Сашко жив останні роки. Олександр служив в Одесі, у бригаді морської піхоти. Попри юний вік, його називали представником еліти українського війська…

11 квітня городоччани проводжали в останню дорогу свого Героя Віктора Шкромиду. У 2020 році він підписав контракт і розпочав службу у військовій частині на території Одеської області. На Одещині 22-річний військовий і загинув, пробувши під завалами після ракетного обстрілу 12 годин. 8 квітня його серце зупинилося.

20 травня Городоччина попрощалася зі ще одним полеглим Героєм. В останню путь містяни провели Олександра Дезіка, який загинув на Донбасі 17 травня. Олександрові було всього 24 роки. Він звільняв Бучу від окупанів, потім вчився користуватися новітньою зброєю у Польщі. Навчившись, разом із городоцькими побратимами захищав Донбас. Там ворогом був нанесений ракетний удар з комплексу «Точка У», внаслідок якого і загинув юнак, воюючи за свою Батьківщину, патріотом якої був змалку.

6 липня земляки проводжали в останню дорогу Івана Назарова, військовослужбовця механізованого батальйону однієї із військових частин, який загинув 30 червня на Донбасі. До лав Збройних сил України лісоводчанин був призваний з перших днів війни. Наприкінці березня був поранений. Лежав у госпіталі у Дніпрі, потім у Хмельницькому. Одужавши, знову повернувся на фронт. Одного дня зв'язок із Іваном перервався. Йому було 37 років.

Щирий, позитивний та життєрадісний хлопець. Таким був 21-річний Владислав Хаєцький. Городоччанин, який завжди відстоював справедливість. Тож коли розпочалася повномасштабна війна, він разом з батьком пішов захищати Батьківщину. 14 серпня на Донеччині внаслідок артилерійсько-мінометного обстрілу його серце зупинилося. 17 серпня городоччани провели Владислава в останню путь.

16 серпня на Донеччині зупинилося серце ще одного нашого Героя Олександра Башука. За життя по спеціальності він був водієм, до того ж — дуже вправним автомобільним майстром. Тепер йому назавжди залишиться 23 роки. Проводжали Героя в останню путь всією громадою 20 серпня. Поховали Олександра Башука на Алеї Слави у Городку. У нього залишилися батьки та сестра.

28 серпня дві громади — Городоцька та Ярмолинецька — попрощалися із Героєм Євгеном Нестером. Воїн служив у десантно-штурмових військах, був учасником АТО. Разом із побратимами виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту. Служив на посаді гранатометника. Неодноразово був поранений, але щоразу повертався у стрій. 22 серпня на Донеччині, Євген зазнав смертельного ураження. Йому було 27 років...

28 серпня у селі Чорниводи проводжали в ОКостанню путь Валерія Рижого. Військовий загинув від ракетного обстрілу на Донеччині. Штаб-сержант Валерій Рижий загинув 18 серпня у селі Опитне Бахмутського району на Донеччині. «Отримав травми, несумісні з життям», — так згодом напишуть у його особовій справі.

5 вересня в Городку відбувся похорон Олександра Сердечного. Герой загинув 27 серпня, під час несення служби на Донецькому напрямку. Олександр Сердечний народився 33 роки тому в селі Велика Медведівка Красилівського району. Після закінчення школи його призвали в армію. Військова служба стала для Олександра професією. З 2014 року він захищав Україну від російської агресії. Через вісім років життя захисника забрала підступна рука окупанта.

7 жовтня городоччани провели в останню путь старшого лейтенанта Олександра Сельського. Він помер у госпіталі 4 жовтня внаслідок поранень, що були несумісні з життям. Військовослужбовцю ЗСУ було 46 років. Поховали Олександра Сельського на Алеї Слави у Городку під звуки військового оркестру та салюту. У загиблого залишилися мати, дружина та троє дітей.

10 жовтня, у день, коли ворог бомбардував українські міста, у селі Нове Поріччя, що на Городоччині, прощалися з полеглим Героєм Павлом Дацем. Йому було всього 34 роки. Головний сержант-командир гранатометного відділення загинув 3 жовтня у населеному пункті Білогірка Херсонської області. За словами рідних, першого жовтня до нього вже ніхто не міг додзвонитися, а 3-го прийшло повідомлення про те, що його серце перестало битися.

Його намагався врятувати брат, але травми були несумісні з життям. 26 жовтня, виконуючи бойове завдання, загинув військовослужбовець Роман Водяний із села Чорниводи. Йому було всього 32 роки. Удома на нього чекала вагітна дружина, донечка та батьки. 31 жовтня городоччани провели свого захисника в останню путь.

14 листопада городоччани прощалися зі ще одним своїм захисником Вадимом Ярошенком. 34-річного солдата поховали на Алеї Слави у Городку. Вадим Ярошенко пішов на захист своєї держави у березні. Служив у 128 бригаді. Спершу був при військкоматі, потім його направили на Херсонський напрямок. Вадим загинув 10 листопада на Херсонщині — підірвався на міні.

24 грудня у селі Великий Карабчіїв прощалися із Героєм Олександром Швецем, який загинув 20 грудня на Донеччині. Життя військового забрала ворожа міна, на яку наїхала їхня автівка. До батьківської хати у селі Великий Карабчіїв, де сьогодні проживає його мати та старший брат, Героя привезли опівночі 24 грудня.

В останній день 2022 року городоччани прощалися зі своїм Героєм Максимом Ковалем, який народився та виріс у Городку. У нашому містечку закінчив тоді ще Городоцьку школу №2. Наш земляк загинув 26 грудня поблизу міста Бахмут внаслідок артилерійських обстрілів. На небо відійшов найкращий син, чоловік та батько. Максиму Ковалю було 34 роки.

20 січня 2023 р. у Городку поховали старшого лейтенанта Сергія Стадниченка. Спочатку Сергій служив у Городку у роті охорони. Був командиром взводу. 15 листопада чоловік поїхав на фронт. А 15 січня Сергій загинув внаслідок ворожого мінометно-танкового обстрілу. Воїн отримав смертельні поранення поблизу Берестового Бахмутського району Донецької області.

22 січня городоччани прощалися з українським захисником Богданом Дикунцем, який загинув у місті Оріхів, що на Запоріжжі. У червні чоловік 2022 року пішов до лав Збройних сил України. Востаннє Богдан Дикунець приїжджав додому на Різдво, а вже 16 січня 2023 року його серце перестало битися. Похоронили українського захисника у селі Завадинці.

23 січня у селі Жищинці поховали Героя Геннадія Пастущина. Народився та виріс Геннадій Пастущин у Волочиську, та за роки життя у Жищинцях став для земляків рідним. Тут він знайшов своє кохання, одружився та проживав разом із сім’єю. Геннадій пішов добровольцем до лав ЗСУ. Тривалий час разом з побратимами тримав оборону міста Бахмут. 16 січня 2023 року на Запорізькому напрямку в с. Матвіївка військовий загинув.

24 січня війна забрала життя ще одного воїна із Городоччини Михайла Коцура — батька 13-річної доньки і рятівника мирних мешканців Ірпіня. Останнім часом городоччанин жив в Ірпіні. Після всього жахіття, яке Михайло побачив на Київщині, вирішив іти на передову. Там став стрільцем, помічником гранатометника механізованого відділення механізованого батальйону однієї з військових частин Збройних сил України. Служив на Донеччині.

30 січня городоччани провели в останню путь свого земляка Вадима Сурмія, який загинув поблизу населеного пункту Торське Донецької області 25 січня. Восени 2021 року, коли у повітрі вже відчувалася загроза великої війни, Вадим підписав контракт та вступив до лав ЗСУ. Він став навідником десантно-штурмового батальйону, взявши собі позивний «Самурай». Чоловік був двічі поранений. 25 січня, виконуючи бойове завдання на Донецькому напрямку недалеко від Краматорська, Вадим загинув.

1 лютого бойова позиція в районі населеного пункту Червонопопівка, що на Луганщині, була атакована ворогом. При відбитті наступу рашистів городоччанин Олег Кісільовський отримав поранення, несумісні з життям. Олега Кісільовського мобілізували у листопаді 2022 року. Він був старшим стрільцем стрілецького відділення. Свого Героя в останню путь городоччани провели 11 лютого.

Городоччанин Артем Гончарук був командиром відділення зв’язку. Загинув Герой сьомого лютого від ворожого стрілецького обстрілу поблизу населеного пункту Авдіївка на Донецькому напрямку лише через два дні після свого дня народження.

Як розповіли знайомі воїна, чоловіка мобілізували в перші дні великої війни. Похорони Героя відбулися у рідному місті Городок 15 лютого.

11 лютого Ярослав Скочеляс віддав своє життя за Україну. Він був стрільцем-санітаром: врятував чимало життів, евакуював із поля бою поранених та загиблих. Ярослав починав службу у роті охорони другого відділу Хмельницького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки. У травні він був переведений у 128 бригаду, хоча мав усі підстави для звільнення.
Його війна закінчилася 11 лютого під Бахмутом. Смертельний артилерійський снаряд забрав життя захисника.

10 травня сатанівчани провели в останню путь Назара Дмитрину. Серце воїна зупинилося 7 травня на Донеччині у селі Серебрянка Бахмутського району. Він потрапив під авіаційний обстріл рашистів. Служив хлопець у десантно-штурмовій роті Збройних Сил України. Був водієм десантно-штурмового відділення другого десантно-штурмового взводу. Після екуменічної молитви Героя російсько-української війни похоронили на кладовищі села Кринцилів Сатанівської громади. Проживав Назар у селі Кам'янка Кам'янського старостинського округу.

21 листопада мешканці Сатанівської громади попрощалися із своїм захисником Олександром Сокуренком. Навідник мотопіхотного взводу загинув під час мінометного обстрілу, звільняючи Херсонщину. 11 листопада його серце зупинилося. 20 листопада труна із тілом загиблого Героя прибула додому. Живим коридором земляки зустрічали захисника, який віддав життя за Україну. А 21 листопада, провели його в останню путь. Олександру Сокуренку було 42 роки.

2 січня у Сатанові провели в останню путь Юрія Зайцева – захисника, який помер 24 грудня в госпіталі на Дніпропетровщині. Юрій служив у 80-тій окремій десантно-штурмовій бригаді. До рідного села Юринці тіло загиблого Героя супроводжував молодший брат Валентин, який також зараз захищає Україну. Вранці 2 січня похоронний кортеж зустрічали односельчани Юрія Зайцева. Поховали Героя у рідному селі.

13 січня жителі Сатанівської громади попрощалися зі Сергієм Чорненьким. 37-річний військовий загинув на Донеччині під час артилерійського обстрілу. У 2014 був мобілізований на службу в АТО. І там відзначився — нагороджений медаллю «За відвагу». А потім підписав контракт із військовою частиною. Коли розпочалася повномасштабна війна, Сергій виконував завдання на різних напрямках — і на Київському, і на Чернігівському. 10 січня військовий кулеметного відділення взводу вогневої підтримки гірсько-штурмової роти військової частини загинув поблизу Роздолівки Донецької області.

21 січня жителі Сатанівської громади прощалися із Сергієм Ціцвірою. Як розповідають родичі загиблого, на війну Сергій пішов добровольцем, не дочекавшись повістки. 27 жовтня він був призваний на службу в ЗСУ. Через два з половиною місяці, 13 січня, головний сержант роти вогневої підготовки десантно-штурмового батальйону героїчно загинув у селі Кремінна Сєвєродонецького району Луганської області.

27 січня у село Курівка Сатанівської громади прийшла трагічна звістка: виконуючи бойове завдання на Донеччині, загинув 22-річний військовий Богдан Сосніцький. Ворожий снаряд поцілив у його бліндаж. 2 лютого усім селом люди проводжали Богдана в останню путь. Заупокійна служба відбулася у храмі в селі Курівка. На кладовищі у рідному селі захисник знайшов і свій вічний спочинок. Богдану тепер навічно 22.

29 грудня, під звуки повітряної тривоги, клинівчани провели до місця вічного спочинку воїна-земляка Юрія Мураву, якого востаннє бачили живим 15 лютого 2021 року. Воїн 12 березня 2015 року був мобілізований в зону проведення АТО. У 2021 році знову пішов до лав Збройних сил України. Його серце перестало битися 26 грудня 2022 року у Запорізькій області. Похоронили українського захисника на місцевому кладовищі, у його рідному селі, під прощальні звуки військового салюту. У нього залишилася дружина, двоє синів, маленький онучок, брат та тітка.

Тепер йому назавжди залишиться 51 рік.

Серце відважного воїна, командира бойової машини одного з гірсько-штурмових підрозділів Збройних сил України зупинилося 13 лютого на Донеччині. Вогнепальне осколкове поранення виявилося несумісним із життям. 17 лютого в останню путь Героя проводжали жителі Чемеровецької громади, де він закінчував школу, та Сатанівської, де він народився та жив останні роки.

15 березня жителі Сатанівської громади на колінах уздовж дороги зустрічали свого захисника Володимира Савчишина, який загинув у перший день війни, 24 лютого, в місті Очаків.

Чоловік служив спочатку у Криму. У 2014 році вийшов звідти. Служив в Очакові, був командиром катера. У 2020-2021 роках брав участь в ООС на Донеччині. Володимиру Савчишину було 33. Поховали Героя у рідному містечку Сатанів. Згідно з Указом Президента України від 14 березня, військового посмертно за особисту мужність під час виконання бойових завдань, самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.

23 вересня, на 54 році життя, перестало битися серце заступника командира роти Віктора Тернавського, який вступив до лав Збройних Сил України у лютому. Понад пів року він разом із сином відважно боронив свою Батьківщину. 26 вересня тіло Героя привезли у село Юринці, де він жив зі своєю сім’єю. Похоронили Віктора Тернавського на Алеї Слави у смт Сатанів.

Російсько-українська війна забрала життя ще одного мешканця Сатанівської громади. 30 квітня у Запорізькій області під час виконання бойових завдань загинув 21-річний Павло Яворський. Хлопець після закінчення Сатанівської ЗОШ 1-3 ступенів служив у лавах Збройних Сил України на Закарпатті. Потім підписав контракт на військову службу і коли розпочалася повномасштабна війна — пішов захищати Україну. Служив у Сухопутних військах Збройних Сил України, був навідником гірсько-штурмового взводу. Поховали Героя на Алеї Слави у смт Сатанів 5 травня.

28 жовтня у Сатанові земляки прощалися із загиблим захисником. Старший стрілець Сергій Беляєв загинув у Бахмуті 22 жовтня. Вдома на нього чекали дві донечки, дружина та мати.
На фронт Сергій Беляєв пішов 25 лютого. За два місяці до своєї смерті він поховав брата, який, як розповідали односельчани, загинув теж до Донбасі — підірвався разом із зерновозом на міні. І ще не встигла мати оплакати одного сина, як у дім знову постукала біда.
2 жовтня Сергію Беляєву виповнилося 42 роки.