Як змінювалися (або ні) костюми на сцені Городоцького будинку культури протягом 50 років
Костюми на сцені Городоцького будинку культури протягом останніх років
По фотографіях працівників культури на сцені та їхніх костюмах можна прочитати історію. Все залежало від того, якою була політика та як відносилася влада до культури. Як же змінювалися (або ні) костюми на сцені Городоцького будинку культури протягом останніх 50 років, скільки костюмів мають зараз наші майстри народного мистецтва та про що мріють – ми запитали у тих, хто все своє життя віддав культурі: директорки Городоцького будинку культури Оксани Походонько та керівниці народного аматорського ансамблю народної пісні Надії Гумінської.
Оксана Походонько та Надія Гумінська — у нових комплектах концертних костюмів. Пані Оксана презентує вишивку центральної України, а пані Надія – Закарпаття.
У 1970-х роках в українському національному концертному костюмі поєднувалися традиційні та сучасні стилі. Жіночі костюми часто включали чорні спідниці та сучасні білі блузи. Та згодом, пригадують городоччанки, все частіше концертне вбрання українців характеризується поверненням до традиційних малюнків і мотивів.
— 1 серпня 1977 року я прийшла на роботу, — розповідає Надія Гумінська, яка працює у сфері культури 46 років. — Тоді на свята одягали чорну спідницю та білу блузку. Згодом, у 1979 році, нам пошили костюми, які складалися із синіх спідниць, на яких були вишиті жовті колоски, та блуз, декорованих калиною. На той час це були найкращі костюми.
А далі на десятиліття про культуру забули.
— У 1994 році я прийшла на роботу і застала всі ті костюми, які були ще у 1977 році. Частіше оновлювалися костюми у хореографічного колективу. А увагу на фольклорні колективи почали звертати лише десь після 1994 року, — пригадує Оксана Походонько.
У ті роки фольклорний колектив навіть своїх свиток не мав. Їх, при потребі, позичали у хореографічного колективу.
— Тоді мови ні про які колядки чи щедрівки не було, відповідно і виступів надворі теж, — додає пані Оксана.
Щодо головних уборів, то, як розповідає директорка будинку культури, був період, коли всі вважали, що українці носять на голові тільки віночок. Ніхто не знав, що українські вінки — це лише дівочі убори.
— З народознавства відомо, що головні убори в українок завжди були. Ніколи жінка не ходила із непокритою головою. І у будні, і у свята. Волосся діток прикрашали стрічками. А жінки покривали голову хустиною, кожного разу закручуючи її по іншому, — розповідає працівниця культури.
Сьогодні працівники будинку культури мають п’ять повних комплектів концертного одягу із головними уборами та верхнім одягом, які пошиті із дотриманням всіх народних традицій.
— Та нам дуже хотілося б мати ще костюм саме із подільською вишивкою. Подільська вишивка відрізнялася тим, що була темних кольорів із дуже малою кількістю декору. Такі костюми потрібно вишивати вручну і це дуже дорого — культура таких коштів немає. Хоча саме зараз той період, коли ми всім показуємо, що ми є, ми були, і ми маємо відродити своє, подільське, — каже Оксана Походонько.
— Дуже важливо зараз довести світу, що ми — велика нація з гарною історією. І ми маємо все своє зберігати. Витрачений час працює не на нас. Все, що ми загубимо, повернути буде неможливо. Тому не соромтеся! Одягайте частіше ту лляну жовту сорочечку, вишиту ще своєю бабусею чи прабабусею. Повірте, у ній більше позитивної енергетики, ніж у тих джинсах, мода на яких змінюються кожного місяця. Будьте модними у нашому національному вбранні.
