Українські вечорниці
Дівчата закопували горщик із кашею та в'юнами під долівкою, щоб хлопців «кишіло, як макових зерен». Хлопці-новачки мусили стоїчно зносити сажу на спині та голову півня, причеплену ззаду. А на останню складку перед постом варили «виганяйло» – молочний кисіль, яким і закінчувався сезон вечорниць. Разом із проєктом «Витоки» від Zagoriy Foundation розповідаємо про найяскравіший феномен традиційної молодіжної культури.
Що таке вечорниці?
Вечорниці – зібрання молоді в період довгих осінньо-зимових вечорів. Після Семенового дня дівчата одного кутка домовлялися з бездітною парою, вдовою або одинокою жінкою та винаймали у них хату для щоденних зібрань. Хазяйці платили продуктами та допомогою по господарству.
Формально дівчата ходили задля роботи: прясти, шити, вишивати – готувати скриню-посаг, без якого шлюбна угода була неможлива. Хлопці зі свого кутка приносили дрова, почастунки, освітлення – стругали скіпки для лучини або купували олію для каганця.
Фото: Згенеровано АІ
У селі могло бути декілька вечорниць. Дівчата ходили тільки «на своїй стороні», а парубки могли відвідувати й інші – але обов'язково мали виставляти могорич місцевим хлопцям.
Форми вечорниць
Зібрання молоді мали різні назви залежно від формату:
- Вечорниці – якщо дівчата збиралися з обіду й працювали до 10 вечора або до півночі.
- Досвітки – якщо залишались ночувати: вечеряли, лягали спати біля десятої, прокидалися о третій ранку, снідали й продовжували працювати до світанку.
- Складки – вечорниці на великі церковні свята (Параскеви-П'ятниці, Кузьми й Дем'яна, Катерини, Андрія, Варвари, Сави). У неділю і на свята не працювали: накривали стіл, хлопці приносили випивку та запрошували музиків. Після застілля – танці.
- Вечірниці – назва, поширена на Покутті. Починалися з Пилипівки і завершувалися за тиждень до Різдва учтою під назвою «розхідниці».
- Весільні вечорниці – до Покрови молодь прощалася з тими, хто вже брав шлюб. Дівчата допомагали нареченій готувати хусточки й рушники (їх на весілля мало бути до сорока штук). Сама наречена вже не працювала – звідси й приказка: «Сидить, як засватана».
- Прощальні вечорниці – влаштовували після Покрови для рекрутів, яких забирали в солдати на осінній призов.
«На перші гулі»: ритуал для новачків
Якщо дівчина йшла вперше на вечорниці, вона мала приготувати ритуальну кашу і почастувати всіх вечорничників. Хлопці влаштовували жартівливе торгування кашею з кепкуваннями та дотепами, а дівчина мала влучно віджартовуватись, демонструючи добру вдачу й нескандальний характер. Той парубок, що давав більше грошей, бив горщик об край столу, а гроші віддавав дівчині.
Хлопець, який вперше приходив на вечорниці, виставляв щедрий могорич і наймав музикантів на весь вечір. Протягом вечора над ним кпинили всі: мазали спину крейдою або сажею, чіпляли до спини голову півня. Новачок мав стоїчно все зносити і доброзичливо віджартовуватись – демонструючи товариству свою неконфліктність.
Після ритуалу хлопець вважався вже парубком: мав право носити парубочу шапку, запускати вуса, курити й залицятися до дівчат.
Магія, кохання і горщик із в'юнами
Дівчата були зацікавлені в тому, щоб парубки до них ходили. Для цього вдавалися до магічних дій.
Оскільки хати переважно мали глинобитну долівку, на покуті закопували горщик із кашею з маком – «щоб хлопці кишіли й було їх, як макових зерен». До нього додавали в'юнів, щоб «вилися», або ракову клешню – «щоб за дівчат чіплялися».
Фото: Згенеровано АІ
Але якщо хлопці були нечемними чи влаштовували бійки, дівчата викопували горщик і викидали його, зачиняли двері й не пускали хлопців. Мирилися тільки після вибачень і щедрих приносів.
На вечорницях ходила молодь від 15 до 25 років. Незаміжні жінки після двадцяти п'яти вже не ходили – це вважалося неприйнятним.
Стосунки та ночівля
На Поліссі, Поділлі та Херсонщині на досвітках хлопці залишались ночувати з дівчатами. На долівці розстеляли куль соломи, накривали рядном і вкладалися парами. Зазвичай залишався ночувати хлопець, який мав пару й заздалегідь домовився про це зі своєю дівчиною. Після ночівлі виходив іще затемна, щоб ніхто не бачив.
Дослідник Микола Сумцов вбачав у цьому відгомін архаїчного пробного шлюбу, який мав визначити психологічну та емоційну сумісність пари. Однак збереження цнотливості до шлюбу вважалося честю дівчини та всього її роду. Рідні брати і сестри обов'язково ходили на різні вечорниці.
Хто намагався заборонити вечорниці?
Із вечорницями боролися і адміністрація, і церква. «Універсал о вечерницах» гетьмана Івана Скоропадського від 1719 року погрожував карати учасників «на горло». Однак про реальні смертельні покарання за молодіжні розваги відомостей немає.
Фото: Згенеровано АІ
Батьки натомість не перешкоджали: «Селяни не мають нічого проти, інколи батько дає сину для вечорниць гроші, а мати доньці для цього ж сир, яйця, муку» – зауважував дослідник Поділля Валеріан Боржковський.
Вечорниці мали й цілком прагматичну функцію: взимку вся сім'я товклася в одній хаті, тому зібрання молоді на стороні віталися.
Що їли та пили на вечорницях?
Буденна вечеря – проста: баняк каші, картопля «в мундирах», печені коржі. На Харківщині обов'язково готували борщ, галушки-рванці та вареники.
У піст дівчата готували рибу, пиріжки з калиною, млинці та пампушки з медом, плачинди з ізюмом і рисом, узвар.
Варьоха – особлива напівобрядова страва для хлопців на Середньому Подніпров'ї, Полтавщині та Слобожанщині. Готували узвар із сушених груш і слив, настоювали ніч, відціджували, додавали червоний гострий перець («щоб аж дух забивало»), м'яту, чебрець, материнку і за можливості – гвоздику, корицю, духмяний перець. Парили все з медом у печі. На свята доливали горілку.
На складках: на Волині при відкритті сезону готували кашу й горгуна – запеченого півня. Горщик із кашею розбивав той хлопець, що заплатив більший викуп.
На Андрія на Чорнобильщині дівчата ліпили бугая – великого вареника з картоплею, якому робили ріжки, очі з ягід чорниці та хвостик із тіста. Тому хлопцю, який був скупим чи не до вподоби дівчатам, підсовували вареника з клоччям або сіллю – під загальний сміх.
Остання складка – перед Великим постом дівчата варили «розгінну кашу» на яйцях і молоці та «виганяйло» – молочний кисіль. На цьому сезон вечорниць і завершувався.
Вечорниці – це не просто вечірки. Це цілий соціальний інститут, де молодь вчилась спілкуватись, демонструвала характер і вміння, знаходила пари і передавала традиції. Горщик із в'юнами, бугай із чорничними очима і «виганяйло» наприкінці сезону – деталі, за якими стоїть ціла культура.
Матеріал підготовлено на основі досліджень Олени Чебанюк для проєкту «Витоки» – соціальної ініціативи Zagoriy Foundation у рамках напрямку «Традиції та культура». Zagoriy Foundation – це бюро соціальних ініціатив, місією якого є уможливлення позитивних сценаріїв майбутнього України через розвиток та посилення спільнот.
