Він повернувся додому «на щиті»
29 вересня громада попрощалася із загиблим воїном Віктором Васильківським, який три роки вважався зниклим безвісти.
Повернувся до рідного села
Віктор Васильківський народився у Городку. Після служби в армії працював на цукровому заводі, а згодом оселився із батьками у селі Велика Яромирка.
— Віктор мав сім’ю — дружину Світлану та сина Сергія. Коли з роботою стало важко, поїхав на заробітки до Польщі, та згодом повернувся, — розповідає рідний брат загиблого воїна Ігор Васильківський. — Займався городом, садом, був хорошим господарем.
Рідні та друзі Віктора пригадують його як позитивну й щиру людину, яка завжди була готова прийти на допомогу.
Фото: Городок.City
— Я знала Віктора ще з самого дитинства. Він був надзвичайно доброю й веселою людиною. Про що б його не попросила — завжди вислухає й допоможе. Вони дуже міцно товаришували з моїм батьком, були справжніми друзями, — розповідає Христина Пігунова, племінниця полеглого захисника. — Нестерпно важко усвідомлювати, що ця клята війна забирає найкращих. Дуже боляче й сумно, що ми втрачаємо таких близьких людей, сусідів, товаришів.
Три роки очікування
На захист країни Віктор Васильківський став у 2023 році. Рідні пригадують, що він пройшов підготовку на Закарпатті, а потім, разом із побратимами, служив на Донецькому напрямку.
— Віктор був для мене і кумом, і справжнім другом, — говорить товариш Віктора Олег Марцінко. — Коли його мобілізували, ми ще спілкувалися по телефону. Він казав, що все добре, служба йде нормально, заспокоював нас. А потім, відколи він зник, — жодної звістки, жодного дзвінка. Зв'язок просто уривався на довгі роки.
Портрет Віктора ВасильківськогоФото: Городок.City
Зв’язок із Віктором Васильківським зник у листопаді 2023 року. Майже три роки рідні не знали про його долю, доки не отримали підтверджену інформацію: Віктор загинув 10 листопада 2023 року.
Під час останньої репатріації тіл українських захисників російська сторона передала й тіло городоччанина. Віддати останню шану полеглому військовому приїхав Володимир Корнєєв, начальник секції цивільно-військового співробітництва штабу першого механізованого батальйону військової частини А-4667, у якому служив Віктор Васильківський.
Володимир КорнєєвФото: Городок.City
— Віктор проходив військову службу в нашому підрозділі саме в той час, коли наша військова частина вела боротьбу з ворогом поблизу села Кліщіївка Бахмутського району Донецької області. На жаль, під час одного з боїв він загинув, — розповідає Володимир Корнєєв. — За мужність і відвагу Віктора Васильківського посмертно відзначено «Бойовим хрестом» нашого підрозділу. Маю честь передати сьогодні цю нагороду та прапор нашої частини рідним загиблого Героя
.
Остання путь
Рідні, друзі та земляки прощалися з полеглим воїном на подвір’ї його рідного дому. Син військового не зміг бути присутнім на похороні батька, а дружина Світлана померла кілька років тому. Підтримати матір та брата військового прийшли мешканці Великої Яромирки, сусідніх сіл та Городка.
Люди на колінах проводжали загиблого Героя в останню путь. Уздовж дороги, якою рухалася траурна процесія, діти тримали в руках синьо-жовті прапори — на знак подяки воїну за захист.
Поминальне богослужіння відбулося у православному храмі села Велика Яромирка.
— Це невимовна втрата для нашої родини. Війна принесла в нашу хату надто велике горе... Рівно рік тому я поховала рідного племінника, а сьогодні ховаю двоюрідного. Ми ж усе життя прожили поряд, паркан у паркан. Вітя був дуже трудолюбним, веселим, ніколи нікому не відмовляв у допомозі. Війна справді забирає найкращих , — горює тітка загиблого воїна Віра Лисаківська. — Усі ці три роки, поки чекали й жили в невідомості, жевріла хоч якась надія: а раптом живий, а раптом повернеться... Але, якщо казати чесно, краще вже провести його в останню дорогу, аніж усе життя жити в цій болісній невідомості. Тепер ми принаймні маємо змогу прийти до його могили та віддати йому шану з усіма військовими почестями. Слава нашим захисникам!
Поховали воїна на місцевому кладовищі. Віктору Васильківському назавжди залишиться 51 рік.
