|
|
XV – початок XVI століття |
Витоки російсько-українського протистояння сягають ще XIV століття, коли значна частина земель колишньої Київської Русі увійшла до складу Великого князівства Литовського (ВКЛ). Вони становили близько 90% усієї території та населення ВКЛ, тому його часто називають Литовсько-Руською державою.
Впродовж свого існування ВКЛ вело боротьбу за спадщину Київської Русі з великим князівством московським. Майбутнє московське царство формувалося у лоні Монгольської імперії як один з улусів Золотої Орди і було азійською деспотією з відповідною тоталітарною ментальністю.
Фото: znohistory.ed-era.com
Однак це не заважало московським правителям вважати землі України-Русі своєю «предковічною отчиною». Відтоді міф про «київську спадщину» став наріжним каменем московської великодержавної ідеології.
Безпосередньо «київської спадщини» стосувалися п’ять воєн:
- 1487-1494,
- 1500-1503,
- 1507-1508,
- 1512-1522,
- 1534-1537 років.
На боці ВКЛ в них брали участь й військові загони з України-Русі, бо українська еліта вважала московію своїм лютим ворогом, загарбником.
Так, волинські та подільські полки відзначилися у литовсько-московській (так званій «Десятирічній») війні 1512-1522 років. У вересні 1514 року 15-тисячна литовсько-русько-польська армія на чолі з руським князем, великим гетьманом литовським Костянтином Острозьким вщент розгромила під Оршею вшестеро чисельніше московське військо. Ця блискуча перемога отримала широкий розголос по всій Європі.
В ході військово-політичного протистояння з ВКЛ москва опрацювала дві особливі «гібридні» стратегії для війни із сусідами:
- попереднє формування промосковської «п’ятої колони» в середовищі вірогідного противника;
- подання своєї агресії як внутрішнього громадянського конфлікту.
Надалі москва використовуватиме їх у тій чи іншій мірі практично в усіх війнах проти України, зокрема і у 2014-2022 роках.
Цей матеріал «Витоки російсько-українського протистояння: Литовсько-Руська держава vs Московія» опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
