Історія Максима Ворошилова
У травні 2021 року 15-річному Максиму Ворошилову із села Іванківці Сатанівської громади встановили страшний діагноз – рак кісток. Відтоді розпочалася запекла боротьба хлопчика за життя.
Максим пройшов чимало курсів хіміотерапії. Хлопчику довелося ампутувати ногу. Та страшна саркома не зупинилася. 17 січня цього року мати Максима написала на своїй сторінці у Фейсбук, що збір коштів на лікування для її сина – закритий.
Фото: БФ «З Богом у серці»
«Максим просить не мучити»
Як зазначила мати хлопчика, того дня у нього мала бути дуже важка операція на легенях. Прогнози медиків — невтішні. Хіміотерапія виявилася неефективною і лікарі зазначили, що за деякий час будуть другі утворення. І так нескінченно, тому що остеосаркома — агресивної форми.
— Я знаю, що багато людей мене осудить, але зрозумійте мене правильно, — звернулася до читачів мати Максима. — Максим просить, щоб ми його не мучили, не різали по кусочках, а дали прожити час, який йому назначено, вдома біля нас. Ми щиро усім вам дякуємо за допомогу та підтримку, за віру у нас.
Фото: Скріншот
Муки закінчилися
Час від часу після цього посту мати Максима повідомляла у соцмережі про стан здоров’я сина. Та щодня йому ставало все гірше. 25 червня муки хлопчика закінчилися.
— З великим болем повідомляємо, що після довгої та неймовірно тяжкої боротьби наш Максим Ворошилов спочив у Бозі. Його останні дні, тижні на цій землі, сповнені надважкого болю, були непосильно тяжкими — і для Максима, і для його сім’ї, — написали на своїй сторінці у соцмережі Благодійний Фонд «З Богом у серці». — У нас із Максимком тривалий шлях. Це рідна для нас дитина. Ми познайомились у серпні 2021 року, і стільки всього було за цей час... Радісних моментів, малих і великих перемог, які дуже-дуже підкріплювали у боротьбі із хворобою, і допомагали не опустити рук у миті страшних потрясінь.
Фото: БФ «З Богом у серці»
Дякуємо усім, хто долучався і надсилав посильні внески, за подарунки для Максима, дякуємо усім, хто приходив на поміч, здаючи для Максима кров. Просимо ваших молитов за сім’ю Максима, особливо за його маму.
— Важко писати, але щиро дякуємо усім вам за щирі співчуття, — написала мама Максима Інна Антофійчук. — Останнє прохання синочка було, щоб ми усім сказали, що він вмер. Він викрикував: «Кажіть усім, що я помер!». Він певне хоче, щоб за нього молилися. Тому благаємо усіх, хто може, щоденно молитися про синочка.
