У Городку похоронили дворазового чемпіона Європи Олександра Пєлєшенка. Його життя забрала війна

Останній шлях чемпіона

11 травня у Городку провели в останню путь відомого важкоатлета Олександра Пєлєшенка. Його життя обірвалося 6 травня на 30 році життя у місті Дніпро.

Пам'ятне фото Фото: Городок.CityАвтор: Маріанна Шкаврон

Тихий весняний ранок у Городку. Біля квіткових магазинів — черги. Люди, придбавши букети живих квітів, прямують до СК «Епіцентр», де колись жив і тренувався дворазовий чемпіон Європи Олександр Пєлєшенко. Сьогодні там прощаються із Героєм.

Прощання з воїном

У холі коридору спортивного комплексу всі стенди заховані під чорною тканиною. Посередині стоїть відкрита домовина з тілом воїна, над яким похилилася молода вдова. Навколо панує тиша. Її переривають схлипування людей. Під тужливу музику на екрані телевізора транслюють найщасливіші миті з життя спортсмена — вихід на світову арену, перемогу, вітання друзів та час, проведений із коханою дружиною. А потім з’являються кадри з часів війни. Тепер усміхнений Олександр стоїть уже зі зброєю у руках та у військовій формі.

— Олександр справді був найкращим. Кращим у спорті, кращим другом, кращою людиною, яку втратила Україна. Він був гордістю нашої Батьківщини, на захист якої став у найважчий час. Тому я хочу, щоб пам’ять про нього була не просто у словах, а щоб його дійсно пам’ятала держава, не забувала його сім’ю, гідно вшанувала пам’ять і золотими літерами вписала його ім’я в історію України, — наголосив друг Олександра Богдан Лук’яненко.

— Сашка був побратимом мого чоловіка. Останніх два роки вони були постійно удвох. Коли я не могла додзвонитися до Льоші, то набирала Сашу. Я знала його недовго, але за цей час він став для мене дуже близькою людиною, на яку завжди можна було покластися. Від нас ідуть найкращі й це жахливо…, — плаче Наталія Ситнікова.

Поминальна молитва проходить під звук сирени. Вона нагадує присутнім про те, що війна триває і десь там, за сотні кілометрів звідси, обривається ще чиєсь життя.

Після Літургії похоронна процесія рушає до кладовища. Обабіч доріг люди утворюють живі коридори та у хвилині мовчання віддають шану воїну.

Похоронили Олександра Пєлєшенка на Алеї Слави під звук військового салюту у рідному місті його дружини Діани.

Історія воїна

Олександр Пєлєшенко народився 7 січня 1994 року на Луганщині. У 2014 році, коли почалося російське вторгнення, він покинув рідну домівку. Тоді спортсмен уже мав значні досягнення у важкій атлетиці й головний тренер чоловічої збірної України Михайло Мацьоха запропонував йому виступати за Хмельницьку область. Спортсмен прийняв пропозицію і переїхав у Городок.

Протягом 2015-2017 років Олександр активно виступав на міжнародній арені. Змагався на чемпіонаті світу, двічі ставав чемпіоном Європи, а також був учасником Олімпійських ігор-2016. Там він виборов четверте місце.

Олександр Пєлєшенко під час змаганьФото: unian.ua

Навчався спортсмен на факультеті фізичної культури Кам’янець-Подільського національного університету імені Івана Огієнка. У 2018 році його тимчасово відсторонили від змагань через позитивний допінг-тест. Та на цьому його спортивна кар’єра не закінчилася. Він створив команду «AVC team», тренував спортсменів та організовував змагання..

У вересні 2021 року Олександр одружився з городочанкою Діаною. Та їхнє щастя тривало не довго. Коли розпочалася повномасштабна війна, спортсмен став до лав Збройних сил України.

Як зазначають на Facebook-сторінці Спортивного Комітету України, Олександр мріяв повернутися у професійний спорт, хотів підіймати прапор України на найбільших міжнародних турнірах та прославляти Батьківщину. Але спершу хотів підняти синьо-жовтий стяг і привітати всіх з перемогою над ворогом. Та, на жаль, 6 травня 2024 року його серце перестало битися.

Читайте також: Пам'ять у вулицях. Депутати Городоцької міськради увіковічили імена ще чотирьох полеглих воїнів

Читайте також: Тепер вони готові працювати на передовій та у тилу. У Городку відбувся перший випуск капеланів