Ревіталізація промислових зон
«Колись у Городку кипіло виробництво. Сотні городоччан щоранку йшли на зміну — на цукровий, молочний, верстатобудівний, на інші заводи, що складали промисловий хребет міста. Городок був містом заводів», — з сумом пригадує Галина Котлярчук, яка 38 років пропрацювала на новому цукровому заводі.
Пані Галина піднімає очі і дивиться на порожні цехи без дахів, обвалені будівлі, стихійні сміттєзвалища на території колишнього потужного підприємства. «Як після бойових дій. Це просто депресивні плями в нашому місті», — додає тихо.
Прохідна Нового цукрового заводуФото: Городок.Сity
Але, схоже, Городок не збирається з цим миритися. Неподалік чутно гуркотіння техніки. За кілька кілометрів від колишнього нового цукрового заводу кипить робота — там триває будівництво індустріального парку «Вуглецево-нейтральний ЕКО АГРО ХАБ Поділля «Городок». Це спроба переписати сценарій: перетворити радянську промислову спадщину з баласту на ресурс. І, можливо, дати місту другий шанс.
Від «міста заводів» до поясу занедбаних майданчиків
У радянський період Городок був містом заводів. Тут діяли механічний і плодоконсервний заводи, цукрові підприємства, верстатобудівне виробниче об’єднання та молочноконсервний комбінат. Ці підприємства формували не тільки економічний кістяк міста, а й цілу інфраструктуру: житло, соціальні об’єкти, культурні центри. На піку розвитку лише на Городоцькому цукровому комбінаті працювали сотні людей, а продукція місцевих заводів продавалася по всьому СРСР і за кордон.
Після 1990-х ця модель поступово зруйнувалася: частина підприємств не витримала ринкової конкуренції, інші стали жертвою непрозорої приватизації, розриву традиційних виробничих ланцюгів, хронічного недоінвестування. В результаті більшість колишніх заводів зупинилися, а їхні території перетворилися на занедбані проммайданчики. І деякі з них сьогодні становлять реальну загрозу для життя і здоров'я людей. Як от будівлі колишнього верстатобудівного заводу, що знаходяться на одній із центральних вулиць міста.
Колишній верстатобудівний завод сьогодніФото: Городок.Сity
Неодноразово мешканці сусідніх будинків писали колективні звернення до Городоцького міського голови з проханням вплинути на власників будівель, аби ті усунули небезпеку та зупинили подальше руйнування заводу.
— У зверненнях люди зазначають, що через аварійний стан будівель фасад та цегла осипаються прямо на тротуар, покрівля обвалюється. При сильному вітрі з боку вулиці Шевченка летять шматки шиферу та бляхи. До того ж на території невідомі утворили стихійне сміттєзвалище, через що поширюється сморід, а також земля заростає амброзією та борщівником, що становить небезпеку і для дорослих, і для дітей, — каже Ігор Яблонський, головний спеціаліст відділу містобудування та архітектури Городоцької міської ради.
Скріншот із письмового звернення городоччан до Городоцького міського головиФото: Городоцька міська рада
— Відтак для нас важливим кроком стало те, щоб ця «радянська спадщина» перестала бути «безіменною, подекуди небезпечною руїною» і була формально перетворена на інвестиційні об’єкти — майнові комплекси, виставлені на продаж із прописаними характеристиками, — зазначає Неоніла Андрійчук, Городоцький міський голова. — Це дає шанс перейти від стихійної деградації до бодай керованої дискусії про майбутнє промислових зон, більшість з яких знаходяться в межах міста.
Відповідно громада провела повну ревізію ключових майданчиків, де колись працювали великі заводи. Мова йде не тільки про об'єкти нерухомого майна.
— У нас є повний алгоритм дій по кожному окремо взятому об'єкту, — розповідає перший заступник міського голови Артур Косінський. — Крім цього, ми провели ревізію основних засобів на об'єктах та усіх мереж (водопостачання, водовідведення, газ, електромережі, наявність санітарно-захисних зон). Також провели аудит земельних ділянок, що теж дуже важливо. Адже зрозуміло, що потенційні покупці цих об'єктів, скоріше за все, будуть робити або повну реконструкцію, або взагалі зноситимуть їх під нуль і будувати нове. Тобто, об'єкти цікаві як потенційні площадки земель промисловості.
Артур КосінськийФото: Городок.Сity
Радянська спадщина стає інвестиційним об’єктом
Тож, на відміну від багатьох міст, де колишні заводи роками перебувають у правовому та планувальному вакуумі, Городок вже зробив крок уперед — частину радянської промислової спадщини внесено до Інвестиційного паспорта громади як потенційні інвестиційні об'єкти (документ оприлюднено на сайті громади). Наразі майнові комплекси цукрового заводу, молочноконсервного комбінату, консервного заводу, а ще колишніх ковбасного й хлібобулочного цехів офіційно пропонуються інвесторам як готові або частково готові до повторного використання майданчики – із прописаними площами, комунікаціями й статусом власності.
Наймасштабніший об’єкт — майновий комплекс Городоцького цукрового заводу на Заводській площі: понад 50 тис. м² будівель на майже 145 га землі, з повноцінною енергетичною інфраструктурою, під’їзними дорогами й залізничною гілкою, але без виробничої діяльності з 2008 року. Це гігантська територія з величезним потенціалом, яка без великого інвестора або складних партнерських моделей роками лишається місту «каменем на шиї».
Городоцький цукровий завод по вулиці Заводська площаФото: Городок.Сity
Блок харчової промисловості представляють комплекси молочноконсервного комбінату та консервного заводу. Обидва об’єкти — із десятками тисяч квадратних метрів площ, кількома земельними ділянками, доступом до асфальтованих доріг і залізничної станції «Вікторія» — типові приклади інфраструктурно привабливих, але функціонально «мертвих» територій. Вони можуть бути цікавими як для агропереробки, так і для логістики, складів, виробництва з високою доданою вартістю, але потребують чіткої візії та узгодження інтересів приватних власників і громади.
Молочноконсервний комбінатФото: Інвестиційний паспорт громади
Городоцький консервний заводФото: Інвестиційний паспорт громади
Менші об’єкти — ковбасний цех на вул. Винниченка та хлібобулочний цех на вул. Чернишевського — виглядають як потенційні «пілотні» майданчики для швидких запусків. Площі в межах 1–1,5 тис. м², кілька гектарів землі, асфальтовані під’їзди, повний набір комунікацій і гнучке функціональне призначення (від харчового виробництва до невеликих переробних чи крафтових підприємств) роблять їх тестовими кейсами, де місто могло б відносно швидко показати успішну ревіталізацію без гігантських вкладень.
Цех по виробництву хлібобулочних виробівФото: Інвестиційний паспорт громади
Майновий комплекс ковбасного цехуФото: Інвестиційний паспорт громади
Як додає заступник міського голови, усі перераховані комплекси — у приватній власності, але формально відкриті для нового інвестора.
— Загалом сьогодні ключові майданчики умовно можна поділити на три групи: ділянки з визначеним приватним власником, але без реальної діяльності; майданчики з неврегульованим статусом (банкрутство, судові спори, арешти); території, щодо яких уже ведуться перемовини із потенційними інвесторами, — підкреслює Артур Косінський. — І якщо говорити про пріоритетні майданчики, які б ми хотіли перезапустити уже в найближчі роки і це дійсно реальність, то це колишні молочно-консервний завод (він – номер 1 у списку, тим більше, що примикає до площадки індустріального парку), далі цукровий завод, верстатобудівний і ремзавод.
Індустріальний парк як нова рамка для старих просторів
Паралельно з цим поясом старих заводів у Городку формується новий промисловий формат —індустріальний парк «Вуглецево-нейтральний ЕКО АГРО ХАБ Поділля «Городок» площею близько 150 га, із планами розширення. Це greenfield-проєкт на комунальній землі, включений до державного реєстру індустріальних парків.
Ключова відмінність цього парку – чітка спеціалізація: це агро- та екоорієнтований кластер, який має забезпечити повний цикл переробки сільськогосподарської продукції та виробництва «зеленої» енергії. У межах парку планується будівництво заводів із виробництва олії, біоетанолу, кормів для тварин, біогазової установки, теплоелектростанції на лушпинні та сонячної електростанції. Таким чином, аграрна сировина перетворюється на продукти з високою доданою вартістю, а відходи йдуть на енергетику, що зменшує вуглецевий слід і залежність від традиційних джерел енергії.
Будівництво індустріального парку «Вуглецево-нейтральний ЕКО АГРО ХАБ Поділля «Городок» Фото: Народний депутат Дмитро Кисилевський
Якірним інвестором проєкту виступає група компаній «Епіцентр К», яка взяла на себе зобов’язання з будівництва ключових виробництв. Заявлений обсяг приватних інвестицій вимірюється сотнями мільйонів гривень, а кількість робочих місць оцінюється спочатку на рівні близько 480, з перспективою зростання до приблизно 700–800 по мірі повної реалізації комплексу. Ці параметри роблять парк одним із наймасштабніших приватно-орієнтованих індустріальних проєктів для малої громади такого типу.
Які ефекти очікують
Проєкт реалізується поетапно. На першій стадії, з якої стартували будівельні роботи, передбачається зведення двох базових заводів – з виробництва олії та біоетанолу – разом із основною інфраструктурою, яка підготує майданчик до розміщення наступних потужностей. Паралельно планується будівництво біогазової установки, заводу з виробництва кормів, ТЕС на відходах та сонячної електростанції, а також прокладання декількох кілометрів залізничної гілки й підведення інженерних мереж.
— Таким чином виробничий комплекс буде забезпечувати повний цикл агропереробки: від сировини на вході до готової продукції, електроенергії і газу на виході, — зазначив на своїй сторінці народний депутат України, заступник Голови Комітету з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський. — Завершення будівництва та введення в експлуатацію всього комплексу переробних підприємств та електростанцій, підведення інженерної інфраструктури та прокладення 7 кілометрів залізниці заплановане на 2026 рік.
Народний депутат Дмитро КисилевськийФото: facebook
Якщо проєкт буде реалізовано в заявленій конфігурації, парк може перетворитися на «якірний» елемент нової індустріальної моделі міста — з орієнтацією на переробку, енергоефективність і стане важелем, який підтягне до розвитку всі інші сфери, —переконані у міській раді.
— Індустріальний парк вже став магнітом для бізнесу і ми це бачимо на конкретних прикладах, —веде мову перший заступник міського голови. — Магазин АТБ зайшов у Городок саме тому, що розбудовується індустріальний парк, і вже планує відкрити ще одну точку. Своєю чергою, інтерес до міста виявляють такі мережі, як «Фора», «Сільпо», «Траш» — і їх цікавлять конкретні локації. Активізувалися пекарні, різноманітні магазини. У сфері житлового будівництва — троє забудовників вже активно працюють, ще чотирип'ять планують заходити на земельні ділянки.
Будівництво індустріального парку «Вуглецево-нейтральний ЕКО АГРО ХАБ Поділля «Городок» Фото: Народний депутат Дмитро Кисилевський
Як додає Артур Косінський, занедбані промислові майданчики — не виняток. Індустріальний парк сам цікавиться деякими з них для власних потреб. Щонайменше три-чотири ділянки розглядають інші інвестори — саме для ведення господарської діяльності в контексті співпраці з парком.
— Більше того, у Городку планується будівництво вищого навчального закладу, який вже веде переговори з індустріальним парком щодо спеціалізації студентів. Це абсолютний магніт. Впевнений — це лише початок, — стверджує посадовець.
До слова, у Стратегії розвитку Городоцької міської територіальної громади до 2035 року промисловість і аграрний сектор визначені базовими складовими місцевої економіки. Документ прямо фіксує необхідність модернізації промислового потенціалу, розвитку переробки сільгосппродукції та залучення інвестицій через індустріальні парки. Індустріальний парк у цій стратегії виступає одним із ключових інструментів досягнення цілей: через нього громада планує збільшити податкову базу, диверсифікувати структуру зайнятості та підвищити конкурентоспроможність території.
Експерти підтверджують: такий підхід відповідає загальній логіці розвитку українських міст. При цьому Григорій Мельничук, експерт з просторового планування та регіонального розвитку We Build Ukraine, зазначає: поширеною помилкою щодо «старих» промзон є їх «стихійна ревіталізація» — коли замість комплексного оновлення територій відбувається хаотичне освоєння «фасадних» ділянок, тоді як «глибше» залишаються занедбані території без доступу до транспортних мереж.
Григорій МельничукФото: Городок.Сity
— Якщо говорити саме про Городок, то тут ситуація схожа сучасні вимоги до промислових територій неможливо задовольнити лише через ревіталізацію «старих» промзон, — наголошує Мельничук. — І це питання як щодо власне площ територій, так і щодо доступу до логістики — залізниці, автомобільних міжміських доріг. В той же час розташовані поруч з житловою та громадською забудовою «старі» території можуть бути ревіталізовані під такі ж громадські функції і тоді можна говорити про зростання міста через підсилення центру, формування компактного ядра, а не «розповзання».
Враховуючи, що такі просторові рішення вже опрацьовували під час експертних консультацій з очільниками Городоцької громади — цілком можна сподіватися, що Городок вже в середньостроковій перспективі зможе зробити якісний перехід від невеликого містечка до розумного зростання і нової якості життя мешканців.
Порівняння з іншими індустріальними парками Хмельниччини
Загалом будівництво індустріальних парків для Хмельницької області – не новина. Як зазначив начальник Хмельницької ОВА Сергій Тюрін, до початку повномасштабного вторгнення в області було зареєстровано два комунальні індустріальні парки — у Хмельницькому та Славуті. За час повномасштабної війни їх кількість зросла ще на вісім. Городок вирізняється масштабом на тлі інших.
Начальник Хмельницької ОВА Сергій ТюрінФото: Хмельницька ОВА
— У парках регіону вже збудовано або будується 6 заводів. Серед них — один із найстаріших індустріальних парків України Славута, а також найбільший за площею — Еко Агро Хаб Поділля «Городок» (149,6 га), — сказав під час наради щодо стану та перспектив розвитку індустріальних парків Хмельницької області в межах реалізації державної політики підтримки національного виробника «Зроблено в Україні» керівник ОВА.
Сергій Тюрін додав, що значну частку економіки області формує агропромисловий комплекс. За його словами, понад 40% валового регіонального продукту забезпечує саме аграрний сектор, тому розвиток індустріальних парків орієнтований, зокрема, на переробну промисловість та агропромисловий напрям. У цьому контексті обласна влада приділяє увагу підготовці кваліфікованих кадрів. Йдеться насамперед про розвиток професійно-технічної освіти та проведення профорієнтаційних заходів, під час яких навчальні заклади співпрацюють із бізнесом, що готовий працевлаштовувати випускників.
Замість післямови: місто вибору
Сьогодні Городок стоїть між двома сценаріями. Перший — залишити занедбані промислові зони «як є», сподіваючись, що ринок колись їх «розрулить» сам. Другий — використати запуск індустріального парку як момент для перегляду всієї політики щодо промпросторів: від інвентаризації й діалогу з власниками до запуску різних форматів ревіталізації. І представники місцевої влади наголошують: прагнуть реалізувати саме другий сценарій. Адже радянська промислова спадщина — це не тільки руїни й борги, це ще й земля, інфраструктура, вигідне розташування, колективна пам’ять і ідентичність. Від того, як Городок скористається цим ресурсом у найближчі роки, залежить, чи буде він і далі містом «колишніх заводів», чи перетвориться на місто нової індустрії, сервісів і комфортного життя.
«Публікація підготовлена редакцією у межах проєкту «Підтримка місцевих медіа для прозорого висвітлення процесів реконструкції», який реалізує Інститут регіональної преси та інформації (ІРМІ) за підтримки програми Європейського Союзу спільно з Данією, Німеччиною, Францією та Литвою «EU4Reconstruction». Зміст публікації є виключною відповідальністю редакції і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, ІРМІ та інших партнерів ініціативи»
