Підтримка земляків
26 серпня у Городок прибули мешканці французького міста Люнель — Катрін та Філіп. Вони привезли гуманітарну допомогу, зібрану асоціацією Solidarité Ukraine 34.
Французька солідарність
Це вже 16 вантаж від французів та українців, які проживають у Люнелі. Протягом війни європейські друзі продовжують підтримувати городоччан, надсилаючи одяг, медикаменти, інвалідні візочки та інші корисні і необхідні речі.
— Ми слідкуємо за новинами про те, що відбувається в Україні. І ми хочемо допомогти всім мешканцям Городоцької громади, які в цей складний час потребують підтримки, — розповідає пан Філіп. — Особливо тим, хто вимушено залишив рідні домівки і влаштовує своє життя на новому місці. Тому серед привезених речей є багато таких, які знадобляться жінкам з дітьми, людям похилого віку або тим, хто має проблеми зі здоров’ям.
Як розповіла Ольга Бистрицька, керуюча справами виконавчого комітету Городоцької міської ради, цього разу серед переданих речей багато візочків, ходунків та милиць. Їх передадуть до Городоцького центру реабілітації.
Ольга Бистрицька.Фото: Городок.City
— Якщо у людини є потреба у таких засобах, треба звернутися до наших соціальних служб. Спеціалісти розкажуть, як можна оформити оренду таких медичних засобів, — сказала Ольга Бистрицька. — Ми дуже вдячні організації Solidarité Ukraine 34 та особливо її активним учасницям Тетяні Новоженіній та Людмилі Кузенковій, які родом з Хмельниччини.
Також частина вантажу передбачена для військового шпиталю у Хмельницькому. Долучилися до допомоги пораненим військовим і городоччани, серед яких мати Тетяни Новоженіної пані Анна.
Візит під час обстрілу
Анна Новоженіна разом із подругами шиє подушки для військових, які знаходяться на лікуванні. Цього разу до вантажу із Франції вона додала 18 подушок. І хоч французької мови пані Анна не знає, та спільну мову із гостями знайшла легко.
Анна Новоженіна.Фото: Городок.City
— Зазвичай, коли французькі волонтери приїздять до Городка, моя донька просить попіклуватися про них. Тому вони зупиняються у мене, — розповідає Анна Новоженіна. — Правда цього разу важко було створити комфортні умови гостям – через ракетний обстріл не було світла і води, тож мені довелося носити воду з річки. Спочатку ми всі налякалися вибухів, але потім, коли заспокоїлися, Катрін і Філіп попросили мене показати їм наше місто.
Враховуючі те, що часу у гостей було небагато, Анна Новоженіна вирішила показати найкраще – Городоцький краєзнавчий музей. Відвідавши родзинку нашого міста, Катрін та Філіп вирушили до Хмельницького, аби передати гуманітарну допомогу військовим.
