«Замість квітів – донат на ЗСУ»
30 травня у Городоцькому ліцеї №1 вчетверте відзначили свято останнього дзвоника в умовах повномасштабної війни. Цьогорічна традиція «Замість квітів – донат на ЗСУ» знову об'єднала школярів, батьків та вчителів. Замість букетів, усі підтримали українських захисників, підкреслюючи незламність духу та єдність громади.
Підсумки навчального року
Підбивали підсумки навчального 2024-2025 року ліцеїсти на центральні площі Городка. Під аплодисменти однокласників, учителів та батьків учні, які продемонстрували високі результати в навчанні, отримали грамоти, а їхні наставники та батьки — подяки. Відзнаки вручав перший заступник голови Городоцької громади Артур Косінський.
Якщо для більшості ліцеїстів це було прощання зі школою лише на період літніх канікул, то для 70 випускників і випускниць — останнє шкільне свято.
— Щороку свято останнього дзвоника здається однаковим, але щоразу воно зворушує по-новому. Кожного разу віддаєш частинку себе учням, які вирушають у доросле життя, — поділилася директорка ліцею Світлана Станиця. — Щиро бажаю випускникам щасливої долі, а всім іншим учням — гарного відпочинку й нових сил. І ми вже чекаємо на них 1 вересня. Запрошуємо також майбутніх п’ятикласників — у нас весело, драйвово, найкраще!
Випускники
На знак подяки вчителям одинадцятикласники заспівали прощальну пісню, у якій згадували щасливі моменти шкільних років.
— Це був мій останній дзвінок у школі. Мені дуже сумно і бентежно. Я завжди пам’ятатиму школу як найкраще місце, куди хочеться повертатися. І я обов’язково буду приходити сюди й після випуску, — сказала Софія Гуменюк. — Бажаю всім випускникам удачі на іспитах і щоб у нас усе вийшло.
— Щиро кажучи, трішки сумно усвідомлювати те, що ми більше не повернемося до школи. Це були незабутні роки, незабутні моменти з однокласниками, вчителями, батьками, — поділився враженнями Іван Осадчий. — Все було дуже круто. Я дуже задоволений, що був частиною цієї школи.
Вальс
Та найочікуванішим моментом свята став традиційний для городоччан вальс випускників. Готували його впродовж усього року. Дівчата у небесно-блакитних сукнях, хлопці у біло-сірих костюмах кружляли під пісню Анни Трінчер «Не залишай».
Батьківська підтримка
Найгучніше випускникам аплодували їхні батьки, які прийшли підтримати дітей у цей важливий і пам’ятний день.
— Ми переживаємо це вже вдруге — випуск дитини зі школи під час війни. Старший син закінчив школу у 2022 році, а тепер — молодший. Це дуже хвилююче. Дякую нашим захисникам за те, що дали нам змогу відсвяткувати останній дзвоник. Сподіваюся, що нашим дітям не доведеться пережити всі жахи війни, і їхнє майбутнє буде світлим, — говорить Альона Сікора. — Ми зобов'язані їм це забезпечити. Нехай підкорюють світ — він обов’язково їм підкориться. І ми переможемо. Все буде Україна!
Не менше, ніж батьки, хвилювалися й учителі — ті, хто понад сім років йшов поруч із сьогоднішніми одинадцятикласниками, підтримуючи їх на непростому шляху до знань.
— Ми з великим хвилюванням проводжаємо їх у доросле життя, і серце розривається від думки, що вони більше не сядуть за свої парти, — говорить Людмила Липко, класна керівниця 11-Б класу. — Нехай їм усім буде ясне небо — не таке захмарене, як сьогодні. Бажаю кожній дитині гарної долі й здійснення всіх-всіх мрій, особливо найзаповітніших.
Свято завершилося урочистим останнім дзвоником, який мали честь продзвонити випускники Єлизавета Попович та Ярослав Сікора.
Після завершення свята городоччани ще довго не розходилися — робили світлини на згадку про останній дзвоник 2025.
