Лавандове поле у Городку
Ще кілька років тому на околиці Городка простягалися звичайні сільськогосподарські угіддя. А сьогодні – це місце, яке стало символом не тільки краси, а й сили громади. Тепер лавандове поле у Городку – не просто туристична локація. Воно створює позитивний імідж, дає привід для гордості, може стати основою місцевого продукту й туристичного бренду.
Мрія однієї – ідея для громади
У 2019 році маленьке містечко Городок, яке ще донедавна асоціювалось радше з ностальгією за минулим, аніж із планами на майбутнє, несподівано заговорило про... лаванду. Одного дня місцева жителька Ольга Слободанюк, майстриня і громадська діячка, запитала себе: «Що я можу змінити у своєму місті?». Так з'явилась ідея – перетворити забуту територію на щось прекрасне і корисне.
Урочище «Стара гребля» у Городку
Не маючи готових рішень, але маючи величезне бажання діяти, вона звернулась до громади з пропозицією: посадімо лаванду. Скепсис був. Але була й віра. І ідею підтримали на рівні влади.
— Наш Городок вартий того, щоб про нього говорили у всій Україні. Тоді ми перестанемо бути сірими плямами на карті. Ми станемо пейзажем, який хочеться запам’ятати, – казала Ольга.
Ольга СлободанюкФото: Фейсбук
Від ідеї до дії: кому це потрібно?
Для початку запланували засадити лавандою пагорб над річкою Смотрич – напроти басейну «Стара гребля». Частина земель там була власністю міської ради, інша — в приватних руках. Тож із власниками тих земельних ділянок громада почала вести перемовини і дійшли згоди.
Навесні 2019 року ділянку під лавандове поле розорали завдяки допомозі місцевого агрогосподарства. Міська рада надала гербіциди, а працівники комунальних служб обробили землю від бур’янів. Потім був суботник: городоччани вийшли на поле – висаджували кущики лаванди, обрізаючи квіти, щоб краще вкорінились.
Трактор зробив міжряддя, і поле виокремилося на тлі зелених просторів широкого берега…
— Жодної копійки з місцевого бюджету не було витрачено. Тоді ми висадили перших 2000 саджанців за рахунок коштів, які зібрали місцеві жителі та представники бізнесу, — розповідає тодішня голова РДА Олена Матвєйцева.
У 2021 році поле доповнили ще 1200 саджанцями лаванди двох видів — декоративної та лікувальної. Їх придбали теж за кошти благодійників.
Коли поле — це більше, ніж поле
Проєкт «Городоччина – лавандовий край» швидко вийшов за межі краси. Почали говорити про бренд міста, про підприємництво, про екотуризм, який здатен оживити регіон. З’явились плани залучити кошти ООН, а місцеві бізнесмени стали цікавитись виготовленням лавандової олії, чаїв, сувенірів.
— Попит на екологічно чисті продукти в сучасних ринках особливо зростає. Можна продавати супутні товари для розширення асортименту. Наприклад, лавандові квіти, насіння, живці та ін. Ці товари купують для виробництва медикаментів, для саун і СПА-салонів, для ресторанів і т. п., — казала Наталія Вовнянко, місцева підприємниця.
Наталія Вовнянко
Лаванда як тест на згуртованість
Згодом лаванда заквітла не лише на полі. Вона почала з’являтися на клумбах, у приватних дворах, на території лікарні, освітніх закладів. Лавандовою стала центральна вулиця міста Шевченка – уздовж тротуару висаджено понад 100 кущиків.
Презентація проєкту «Городоччина — лавандовий край» головою Городоцької райдержадміністрації Оленою Матвєйцевою у листопаді 2018 рокуФото: Наталія Попович
— Був розроблений проєкт з облаштування потужної відпочинкової туристичної зони, — розповідає голова Городоцької громади Неоніла Андрійчук. — Він був уже затверджений на рівні області, проте через воєнні дії його так і не вдалося втілити у життя.
І хоча облаштувати сучасну відпочинкову зону не вдалося, та лавандове поле пережило критику, пандемію і навіть у воєнні роки не зникло. Наразі полем опікується місцева влада, яка залучає волонтерів для догляду за локацією, шукає спонсорів для оформлення фотозон.
— Тепер наше поле нараховує 2500 тисячі кущів лаванди (89 рядків). І ми уже не купуємо саджанці, а розсаджуємо кущі восени, — розповідає Ірина Радюк, озеленювачка міста. – Правда, дуже неприємно відзначити, що минулого року було вирвано понад 500 кущів.
Лавандове поле у Городку
Принципово безкоштовно
Попри все, вхід на територію лавандового поля залишається безкоштовним — принципово. Люди приходять сюди не лише заради красивого фото. Тут граються діти, проводяться сімейні пікніки.
— А тепер локацію плануємо також використовувати для терапевтичних занять із військовими та переселенцями, — розповідає Олена Гріх, секретар міської ради. – Адже доведено, що ефірні олії лаванди та її аромат мають заспокійливу дію, знижують рівень кортизолу (гормону стресу), зменшують симптоми посттравматичного стресового розладу та нормалізують сон. Тобто прогулянка між лавандовими кущами сама по собі може бути формою натуротерапії.
Відкриття лавандового сезону у Городку у 2024 році
Простір, що зростає разом із громадою
Водночас, як зазначає Анатолій Ткачук, консультант з регіонального розвитку, який допомагає писати Стратегію розвитку Городоцької громади, сьогодні важливо зробити наступний крок — перенести більше лаванди у саме місто. Створити громадські простори, вулиці, сквери, де лаванду буде видно, відчутно, асоціативно впізнавано.
Стратегію розвитку Городоцької громади почали розробляти у 2021 році спільно з консультантом із громадського розвитку — Анатолієм Ткачуком, директором із питань науки та розвитку Інституту громадського суспільства.
— У Городку зараз будують індустріальний парк — це сильний розвитковий крок. Але поруч з ним має існувати і «м’який магніт», візуальний символ, який асоціюється з місцем. Саме таку функцію може виконати лавандове поле, — каже експерт. — Приклад — Ужгород із сакурами: там дерево стало частиною ідентичності. Так само Городок може обрати лаванду своїм брендом, а лавандовий колір — кольором громади. У громаді вже є багато історичних і культурних об'єктів, які можна об'єднати в туристичний маршрут. А лавандове поле — яскравий, фотогенічний, емоційний магніт, який викликає гордість.
Ми це побачили навіть під час соціологічного опитування: серед найважливіших місць у Городку мешканці називали три — музей, спорткомплекс і… лавандове поле. Хоча воно з’явилося відносно нещодавно, але стало важливим маркером для громади. Це означає, що його варто розвивати — як символ, як простір, як ідею. А якщо вдасться ще й налагодити виробництво продукції з лаванди, це стане додатковим джерелом доходу в місцевий бюджет.
Окрім того, зазначає Анатолій Ткачук, поле можна зробити інтерактивним: розбити його на сектори й надати їх у тимчасову опіку різним освітнім закладам. Аби заохотити школярів та освітян, можна проводити конкурс на найкращий доглянутий сектор.
— Це стане не тільки цікавим досвідом для молоді, а й формою практичного патріотизму, — каже пан Анатолій. — І у підсумку, якщо ми використаємо цей ресурс грамотно, то місто Городок асоціюватиметься не лише з адміністративною одиницею, а з місцем, яке хочеться відвідати. І коли вас запитають, звідки ви, й ви скажете: «З Городка», — у відповідь пролунає: «О, це там, де лаванда!».
Заробляти можна вже
Підприємниця Наталія Вовнянко додає, лавандове поле уже могло б приносити додаткові кошти громаді, якби вхід туди був платним.
— Наразі наше поле — єдине в Україні, яке залишається безкоштовним. Усі інші — платні, — каже пані Наталія. — Тому, на мою думку, найдоцільніше було б передати цю локацію в оренду людині. Але не просто підприємцю, а саме молодій людині, закоханій у квіти. Щоб це була справа не заради прибутку, а заради покликання. Адже підприємництво сьогодні змінилося. Ми все частіше шукаємо не просто товар чи послугу, а емоції. І я переконана: сучасний бізнес будується насамперед на емоціях. Спочатку — до людини, її історії, її підходу. А вже потім — до продукту.
До слова, ідейна ініціаторка проєкту «Городоччина – лавандовий край» Ольга Слободанюк розвиває далі справу, правда, на власному городі. Там вона посадила 140 кущів лаванди. Також пані Ольга варить лавандове варення, пече лавандове печиво, виготовляє мішечки-саше, мило та трав’яні чаї, а її чоловік робить лавандове вино. Наразі вся ця продукція виготовляється в дуже обмеженій кількості й здебільшого для власного споживання. Проте до благодійних ярмарків у місті родина Слободанюків завжди готується і там реалізовує продукцію, аби допомагати ЗСУ.
Відкриття сезону
Наразі ж городоччани з нетерпінням чекають відкриття лавандового сезону. Бо через шість років після зародження ідеї на пагорбах біля урочища Стара Гребля хвилюється уже фіолетове море – не просто декоративна прикраса міста, а символ глибоких змін, народжених у співпраці й турботі.
— Це – не про квіти. Це – про довіру. Про спільну справу. Про те, що разом ми здатні зробити більше, ніж здається, – каже місцева жителька Ірина Прокопович.
Лавандове поле у Городку минулого року зацвіло у середині червня
І варто зазначити, що лавандовий бум в Україні почався у 2017 році. Саме у 2017 році в селі Порадівка під Києвом відкрилась перша фотолокація «Лавандовий Гай». З часом нові лавандові локації з’явились в усіх куточках нашої країни – від Волині до Бессарабії, від Слобожанщини до Закарпаття.
Публікація зроблена в рамках проєкту «Посилення стійкості медіа в Україні», який впроваджується Фундацією «Ірондель» (Швейцарія) та IRMI, Інститутом регіональної преси та інформації (Україна). Фінансується Фондом «Швейцарська солідарність» (Swiss Solidarity)».
