День пам'яті
4 червня – ще одна трагічна сторінка в історії Городоччини. Цього дня зупинилося серце 28-річного мужнього сина України Сергія Токаря. У річницю його загибелі на площі Героїв Майдану транслювали відеоспомин про життя захисника. Вшанували цього дня і пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України.
Відеоспомин про Героя
4 червня о 09:00 відбулася традиційна хвилина мовчання, під час якої мешканці Городка вшанували пам’ять полеглих захисників. Після виконання Державного Гімну України на екрані з’явився портрет Героя Сергія Токаря, і залунала розповідь про його життєвий шлях, який обірвався через війну.
Сергій ТокарФото: Городок.City
— Бог подарував мені найкращого сина у світі. Він був розумний, добрий, ніжний, чутливий і турботливий. Це була наша перша дитина, і ми невимовно раділи його народженню. Цілими днями й ночами ми дбали про нього, ростили й мріяли, що коли доживемо до старості, він стане нашою підтримкою та розрадою, — пригадує мати Героя, Людмила Токар. — Він був дуже розумним: з раннього дитинства читав книжки й рахував до тисячі. Він міг би багато чого досягти, але, на жаль, його життя обірвалося.
Життєвий шлях захисника
Сергій Токар родом із села Великий Карабчіїв. У школі навчався на відмінно, мав зразкову поведінку, був взірцем у всьому, гордістю вчителів у школі та, звичайно, гордістю батьків. Навчався у Вінницькому транспортному коледжі та Донецькому фінансово-економічному університеті.
А потім, за прикладом батька, успішно опанував за кордоном військову справу і пішов здобувати перемогу для рідної України. Став командиром розвідувального відділення і за життя отримував нагороди.
Сергій ТокарФото: Городок.City
— 29 грудня 2023 року на завдання пішло шестеро чоловіків, а повернувся лише він із побратимом, якого виніс на плечах. Тоді син отримав поранення, але мені не зізнався. За виконане завдання Сергія нагородили «Золотим Хрестом», — розповів Валерій Токар, батько загиблого, який теж провів на війні один рік і вісім місяців. — Після відновлення у Дніпрі, через місяць, їх відправили на Покровський напрямок.
Сергій був командиром розвідувального відділення. 4 червня 2024 року під час виконання бойового завдання воїн отримав важке поранення. На жаль, лікарі так і не змогли врятувати йому життя — помер розвідник у лікувальному закладі м. Дніпро. Поховали Героя 8 червня у с. Нестерівці на Дунаєвеччині, звідки родом його батько та де похований дідусь. Сергію було лише 28 років. Вдома на воїна чекали батьки та брат.
— Він відстоював свободу власної держави та, на жаль, не повернувся живим із війни. Він віддано виконував обов’язок із захисту Батьківщини й поклав на вівтар свободи найцінніше — своє життя, — написала голова Дунаєвецької громади Веліна Заєць.
Вшанування пам’яті дітей
4 червня в Україні відзначають День пам’яті дітей, які загинули внаслідок російсько-української війни. Вшанували їхню пам’ять й у Городку. Відразу після відеоспомину, присвяченого Герою Сергію Токарю, на LED-екрані транслювали фільм про дітей, що стали небесними янголами. Присутні не могли стримати сліз, дивлячись на ці щемливі кадри.
— Це сумний день для України, адже ми втратили дуже багато дітей. А діти — це наше майбутнє. Тому, я вважаю, що сьогодні вся Україна повинна бути в жалобі й молитися за тих дітей, які не змогли мати майбутнього, — зазначила Оксана Походонько, директорка Городоцького будинку культури.
За офіційною інформацією ювенальних прокурорів, станом на 4 червня 2025 року війна забрала 630 дітей та понад 1960 отримали поранення різного ступеня тяжкості. Найбільше постраждало дітей у таких областях: Донецькій — 645, Харківській — 492, Херсонській — 208, Дніпропетровській — 242, Київській — 146, Запорізькій — 181, Миколаївській — 119, Сумській — 139 Та ці цифри майже щодня зростають, адже ворог продовжує атакувати нашу країну, вбиваючи безневинних людей, зокрема й найменших українців.
До слова, День вшанування пам'яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії проти України встановлений Верховною Радою України 1 червня 2021 року. Ця дата збігається з Міжнародним днем дітей - безневинних жертв агресії, заснований Генеральною асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 9 серпня 1982 року.
