Допомога ветеранам
За три роки повномасштабної війни близько 430 тисяч учасників бойових дій і мирних громадян отримали поранення. На жаль, ці показники ростуть. Люди потребують медичної допомоги та реабілітації, зокрема, внаслідок посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Як це питання вирішують у Городоцькій громаді на Хмельниччині та в Болграді і Рені на Одещині – читайте у нашому матеріалі.
У зв’язку з медичною реформою та оптимізацією, у комунальних лікарнях скорочено кількість ліжок, звільнено деякі приміщення, що дає можливості для створення реабілітаційних відділень. Це потребує залучення фінансування на ремонти, обладнання, підготовку фахівців відповідного профілю. Водночас є державні програми, різні благодійні фонди, місцеві бюджети, які можуть сприяти та допомагати у реалізації даного проєкту.
Як лікарня у Городку створила відділення реабілітації
Городоцька лікарняФото: Городок.Сity
Реабілітаційне відділення у Городку, що на Хмельниччині, запрацювало 2 грудня минулого року і в той же день прийняло перших пацієнтів. Хоча у планах керівництва медзакладу його відкриття планувалося значно пізніше, проте війна змінила пріоритети.
– Після початку великої війни кількість людей, які потребують реабілітації, значно зросла. Це не лише військовослужбовці, а й цивільні, які переносять важкі інсульти, переломи, хронічні захворювання, – говорить директор Городоцької лікарні Олександр Кушнір. – Тож дедалі більші потреби людей змусили діяти швидше.
Олександр КушнірФото: Городок.Сity
Готові кадри – наперед
Городоцька лікарня є кластерною, тобто обслуговує велику кількість населення та забезпечує більш широкий спектр медичних послуг, а відповідно, має більшу спроможність відповідати вимогам Національної служби здоров’я України для отримання фінансування за реабілітаційним пакетом. Але однією з ключових умов контрактування з НСЗУ є наявність кваліфікованих кадрів. У Городку до цього підійшли стратегічно: ще задовго до відкриття готували спеціалістів.
– У нас уже були реабілітологи, ерготерапевти, фізичні терапевти, психологи. Навіть молодший медперсонал проходив спеціалізацію, – розповідає директор.
Допоміг і Хмельницький медичний коледж – саме там медперсонал пройшов навчання. Спеціалісти отримали сертифікати, що відповідають вимогам НСЗУ.
Колектив реабілітаційного відділення Городоцької лікарніФото: Городок.Сity
Громада допомогла
Наступне питання – відповідне приміщення. Завдяки підтримці місцевої влади у лікарні провели часткову реконструкцію терапевтичного корпусу. За кошти з бюджету громади облаштували доступні санвузли та кімнати гігієни для маломобільних груп.
– З бюджету Городоцької громади було виділено понад 600 тисяч гривень, – коментує голова Городоцької громади Неоніла Андрійчук. – Ці кошти були спрямовані на створення інклюзивного приміщення.
І хоча відділення облаштоване на четвертому поверсі медзакладу, та в будівлі наявний ліфт, тож це не перешкода.
Хто допоміг із обладнанням?
Для забезпечення відділення обладнанням об’єдналися держава, бізнес та благодійники. Найбільш дороговартісне обладнання було закуплено за кошти з державного бюджету. Також держава профінансувала послуги введення в дію відповідного обладнання спеціалістами.
– Поряд із державним фінансуванням, значну допомогу нам надала компанія «Епіцентр», а також ми отримали допомогу від німецького благодійного фонду «Велика християнська родина» за сприяння нашого колеги професора Віктора Польового, які забезпечили відділення ліжками, матрацами та іншим інвентарем, що не покривається держзакупівлями, – зазначає директор.
Меблі у відділенні реабілітації — допомога благодійниківФото: Городок.Сity
Відтак наразі відділення забезпечене новітніми тренажерами, апаратами для механотерапії, масажними столами, сучасною апаратурою для фізіотерапії – усе для того, щоб пацієнти отримували допомогу на найвищому рівні.
– З січня цього року ми вже надали допомогу понад 100 пацієнтам, – розповідає Яніна Порохнява, завідувачка відділення реабілітації. – Це не лише військовослужбовці, а й цивільні, які переносять важкі інсульти, переломи, хронічні захворювання. Загалом близько 80% наших пацієнтів – це люди, які перенесли інсульти або неврологічні захворювання.
Вже зараз до відділення звертаються не лише мешканці Городоцької громади, а й пацієнти з інших районів. Причина – у фахівцях та обладнанні.
– У цьому відділенні працюють висококваліфіковані спеціалісти – особисто перевірено, – всміхається Олег Кравчук, військовий із села Сирватинці, який проходить реабілітацію після поранення. – Вдома я б на все махнув рукою, а тут тобі допомагають, розповідають, турбуються. Відтак процес одужання – значно швидший.
Пацієнт відділення реабілітації у Городку Олег КравчукФото: Городок.Сity
Справжня допомога – не лише у стаціонарі
Зазвичай, як розповідають у лікарні, курс реабілітації триває від 14 до 21 дня. Проте все – індивідуально. Буває, що людина потребує допомоги і понад місяць. І тут важливо, що після завершення стаціонарного курсу реабілітації пацієнти не залишаються наодинці зі своєю проблемою. У лікарні сформовані амбулаторні бригади, які продовжують працювати з пацієнтами вдома.
– Маємо транспорт, надсилаємо спеціалістів додому. Пацієнт не сам на сам. Його супроводжують фахівці. Навчаємо тому, що для здорової людини здається простим, а для наших пацієнтів – велика перемога, – зазначає керівник лікарні. – Завдяки цьому вже десятки пацієнтів повернулися до нормального життя після травм і поранень. І такі історії надихають усіх нас.
Фото: Городок.Сity
Чи можливо відкрити таке відділення у звичайній лікарні?
Відкриття реабілітаційного відділення у Городоцькій лікарні – приклад того, як стратегічне бачення, підтримка громади, кваліфіковані кадри та партнерство з бізнесом можуть вирішити проблему, яка стоїть сьогодні перед всією країною. Проте на запитання «Чи можливо відкрити таке відділення у звичайній лікарні?» головний медик Городоцької громади відповідає: «Теоретично – так, а практично – дуже важко».
– Без кластерного статусу заклад не має змоги отримати державне фінансування на обладнання, а утримання відділення – надзвичайно витратне. Окрім того, у нас успішно функціонувало фізіотерапевтичне відділення, де теж було в наявності певне обладнання і на базі якого й запрацювало реабілітаційне відділення. Проте переконаний: якщо скласти стратегічний план і покроково прямувати до мети, то все можливо.
До речі, за 6 місяців 2025 року Городоцька лікарня змогла отримати на 800 000 гривень більше, ніж було заплановано, завдяки правильно зареєстрованим послугам реабілітації у системі НСЗУ.
Чому у Рені на Одещині досі немає відділення
Тим часом на Одещині реабілітаційне відділення є лише у лікарнях Білгород-Дністровського та Подільського районів (це не рахуючи обласного центру). Деякі інші комунальні медичні установи області теж мають можливості та бажання відкрити реабілітаційні відділення, проте з різних причин не можуть досягти цієї мети. Хоча, як підкреслює генеральний директор комунального неприбуткового підприємства «Ренійська центральна міська лікарня» Віталій Гайдуков, ця тема досить актуальна.
Віталій Гайдуков
– Я вивчив досвід колег у Румунії, Нідерландах, спілкувався з військовими медиками, – розповідає керівник. – Фахівці говорять про таку тенденцію: попри можливості реабілітації за кордоном, багато захисників, які в ході бойових дій отримали поранення, вважають за краще проходити реабілітацію саме вдома, в Україні, – вони не хочуть залишати свої родини.
Рені має можливість створити реабілітаційне відділення. Свого часу Ренійський порт збудував у місті профілакторій, де зараз розташовуються відділення міської лікарні – реанімація, хірургія, терапія.
– Однак четвертий поверх будівлі практично незадіяний, і саме тут можна розташувати реабілітаційне відділення, – каже Віталій Гайдуков. – Там можна буде надавати послуги не лише мешканцям Ренійської громади, а й усім охочим. Не знаю сьогодні на Одещині лікарень, де є, як у нас, двомісні палати з лоджіями і в кожній палаті – окремий санвузол з душовою кабіною. У нас гарне харчування: щодня в меню м'ясна страва та молочні продукти. Фінансує харчування хворих Ренійська міськрада, також раз на три місяці отримуємо до трьох тонн продуктів від ООН. Окрім того, у лікувальному корпусі є велика зала, яка проєктувалась як їдальня: там можна розмістити тренажерне обладнання.
Серед аргументів на користь Ренійської лікарні – відносна безпека регіону та свіже повітря. Це добре і для сімей, які хочуть бути поряд: одна справа орендувати житло в Одесі, інша справа – у Рені, де ціни будуть на порядок нижчі. І ще один плюс – наявність поряд із лікарнею сучасного спорткомплексу, який зараз у процесі передачі місту: його теж можна задіяти у реабілітаційних процесах.
І цього року Ренійська лікарня стала ближчою до своєї мети. Нещодавно для лікувального корпусу лікарні збудували вантажний ліфт, на що з бюджету громади було виділено 4,2 мільйони гривень. Цей ліфт пов'язав усі чотири поверхи лікувального корпусу, що набагато полегшує роботу персоналу.
Ренійська лікарняФото: Антоніна Бондарева
Камінь спотикання – міжнародний проєкт
Але є одне велике «але». Незадовго до початку війни Ренійська лікарня отримала близько 30 мільйонів гривень на утеплення будівлі за сучасними технологіями. Фінансування здійснювало Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України – за Кіотським протоколом до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (нагадаємо, що цей протокол зобов'язав індустріально розвинені країни обмежувати та скорочувати викиди парникових газів). Мета проєкту – енергозбереження.
У січні 2022 року київська фірма АВD Group розпочала монтаж утепленого вентильованого фасаду, завезла та встановила металопластикові вікна та двері.
Утеплена частина Ренійської лікарніФото: Антоніна Бондарева
Проєктом також передбачався ремонт покрівлі. Але почалася велика війна – і підрядник залишив об'єкт (така обставина була передбачена у контракті). Фінансування проєкту заморожено на невизначений час. І через те, що підрядник не встиг зайнятися дахом, він сьогодні у деяких місцях протікає – а це відбивається на стані палат на четвертому поверсі.
– Навіть за наявності грошей Ренійська громада не може розпочати ремонт даху, бо ці роботи передбачені в іншому проєкті, – пояснює керівник. – Тече дах – не можемо розпочати ремонт приміщень на четвертому поверсі, де ми бачимо реабілітаційне відділення. Зачароване коло. Розірвати договір ми не можемо: по-перше, можливі санкції, а по-друге, втрачати міжнародних донорів політично неправильно, ми маємо бути надійними партнерами. Що робити? Ми звертаємося до всіх інстанцій, зокрема до облдержадміністрації, з проханням продовжити фінансування проєкту, але поки що результату немає.
Чекаємо, але не склавши руки
– Вихід один – чекати, – констатує Віталій Гайдуков. – Щойно фінансування буде продовжено і вдасться повернути підрядника (сьогодні ще дуже складно з фахівцями-будівельниками), ми одразу візьмемося за підготовку медичних кадрів. На ремонт даху та четвертого поверху знадобиться до пів року – за цей час наші лікарі встигнуть пройти відповідні курси. Вже є домовленість із Румунією, де фахівці зможуть отримати практику в реабілітаційних центрах.
А поки не вирішилося головне питання, керівництво лікарні поступово покращує матеріально-технічну базу. Коштом медустанови та за допомогою спонсорів закуплено та встановлено 15 кондиціонерів. Освоєно грант на будівництво альтернативної котельні на дровах та пелетах. Цієї весни її вже випробували – ефект відмінний.
Болград теж на шляху до мети
Рухаються до створення реабілітаційного центру і у Болградській громаді – на базі будівлі, де колись розміщувалося пологове відділення. Як повідомив регіональним медіа генеральний директор КНП «Болградська районна лікарня» Віктор Дішлі, реалізація проєкту передбачає фінансування з різних джерел – міський бюджет, власні кошти лікарні та донорська допомога.
Зокрема, лікарня співпрацює з міжнародною організацією International Medical Corps і очікує фінансування на закупівлю обладнання для реабілітації та оплату навчання для персоналу. Болградська міськрада ще у червні 2024 року прийняла рішення про створення центру реабілітації, депутати внесли зміни в програму «Здоров’я» та виділили перші вісім мільйонів гривень на початок робіт. Але в поточному році, у зв’язку зі зміною вартості будівельних матеріалів, виникла потреба коригування проєкту.
Матеріал створено у співавторстві: Наталії Попович, Віри Лапи, Антоніни Бондаревої, Вікторії Чабанової, Маріанни Шкаврон.
