Вшанування пам'яті воїнів
12 вересня 2019 року внаслідок ворожого обстрілу позицій у Донецькій області загинув Валерій Шатурський із села Лісогірка. У шосту річницю його загибелі земляки зібралися на площі Героїв Майдану у Городку, щоб вшанувати пам’ять воїна хвилиною мовчання.
Осіннім дощовим ранком на центральну площу міста прийшли рідні та земляки полеглого воїна. Після хвилини мовчання прозвучала історія його життя. У цей момент на сходах адміністрації майоріли два стяги — Державний та із зображенням воїна.
Опісля присутні поклали квіти до стели пам’яті «Це моє небо. Це моя земля».
Історія Валерій Шатурського
Валерій Шатурський народився у 1974 році в селі Лісогірка на Городоччині. Дитинство минуло у двох місцях: у рідній Лісогірці та в Чорнобаївці на Херсонщині, куди він переїхав із матір’ю у 1979 році. Там закінчив школу та здобув фах водія. Згодом повернувся на Хмельниччину, але з 2015 року його домом став Маріуполь.
Фото: memorybook.org.ua
У 2014 році Валерій став військовим. Спочатку служив у Хмельницькому, а наприкінці 2015-го вступив до батальйону «Донбас», де обіймав посаду кулеметника. У 2016 році продовжив службу в 15-му окремому Слов’янському полку. Його бойовий шлях проліг від Азовського узбережжя до Луганщини. Валерій воював у Слов’янську, Широкиному, Водяному, Павлополі, Новотроїцькому, Мар’їнці, Щасті та в багатьох інших гарячих точках.
У 2018 році пройшов курс підготовки сержантів за участю канадських інструкторів у Золочеві. Товариші по службі згадують його як людину, яка завжди трималася з гідністю й підтримувала побратимів.
12 вересня 2019 року Валерій загинув на Донеччині під час ворожого обстрілу. Йому було лише 45. Похований воїн у Маріуполі, де жила його родина.
У нього залишилися дружина, донька та син Валентин, який, як і батько, став воїном. Йому довелося пройти тяжке випробування — два роки російського полону. Але після визволення він знову повернувся до строю.
