35 тижнів незламності
6 грудня городоччани в тридцять п’яте провели акцію «Зниклі безвісти — не означає забуті». Рідні військових, чия доля залишається невідомою, знову нагадали громаді про своїх близьких і подякували українським воїнам за захист.
Щоб не забули
Традиційно суботній ранок у Городку розпочався хвилиною мовчання. Люди та машини зупинилися, вшановуючи загиблих захисників України. Лише вітер ворушив прапори з фотографіями городоччан, які вважаються зниклими безвісти. Від коливання повітря обличчя на банерах ніби оживали, звертаючи погляди до перехожих.
Серед присутніх була й Любов Князь — дружина військовослужбовця Сергія Козуба з 59-ї окремої штурмової бригади, який зник безвісти на Покровському напрямку. Вона наголосила, що родини продовжують виходити щотижня вже тридцять п’ять тижнів поспіль, аби підтримувати одне одного та не дозволити мовчанню поглинути історії захисників.
Любов КнязьФото: Городок.City
— Для нас, близьких зниклих безвісти, кожен день очікування — це і біль, і віра водночас. А найбільше прагнення всіх родин — почути від своїх чоловіків, синів і братів чотири найважливіші слова: «Я живий. Я повернувся», — поділилася жінка.
Найбільший страх сімей — що про їхніх рідних забудуть, а пошуки припиняться. Саме тому городоччани тримають у руках не лише прапори, а й таблички із закликами підтримати акцію сигналом. На інших — нагадування, що рідні зниклих безвісти є їхнім голосом, який не можна заглушити.
За городоччан молитимуться у храмі Святого Миколая
Після спільної молитви до учасників звернулася секретар Городоцької міської ради Олена Гріх. Вона розповіла, що під час нещодавнього відрядження до Італії делегація з Городка привернула увагу європейських партнерів до проблеми зниклих українських військових. На італійців, за її словами, це справило велике враження — люди не приховували емоцій, торкалися й цілували прапор із фото зниклого городоччанина Юрія Комарніцького.
Олена ГріхФото: Городок.City
— А ще, перебуваючи в Італії, нам вдалося перекласти списки зниклих безвісти воїнів з нашої громади чотирма мовами, — додала пані секретар. — Тепер священники різних конфесій у храмі Святого Миколая в Італії моляться за їхнє повернення.
Спільна надія у патріотичних кольорах
Тридцять п’яте зібрання відбулося у День Збройних сил України, тож рідні зниклих безвісти подякували тим, хто нині боронить країну на передовій. Сестра одного зі зниклих воїнів Наталія Золотова висловила щиру вдячність українським захисникам.
— Ми бажаємо вам міцного здоров'я, неймовірного терпіння і всього найкращого! Ми підтримуємо вас і щодня молимося, щоб це жахіття скоріше закінчилося, — сказала вона. Найголовніше: повертайтеся живими і здоровими. Величезне вам дякуємо, хлопці!
Завершилася акція запалюванням кольорового диму. Сині та жовті фаєри піднялися, на кілька хвилин огорнувши площу патріотичним сяйвом. У ці миті Городок ніби занурився в атмосферу спільної надії — на зустрічі, які обов’язково відбудуться.
