Відзнака Президента України
«Він був світлою, щедрою та товариською людиною. Дуже любив тварин. Мав хист до будівельної справи, тому вдома все робив власноруч. А у вільний час любив рибалити», — так згадує свого чоловіка Людмила Пшонко.
6 червня вона отримала державну відзнаку «За оборону України», якою її чоловіка, військовослужбовця Олександра Пшонка із Городка, нагородили ще за життя. Втім отримати нагороду особисто захисник не встиг — 1 квітня 2026 року його життя обірвалося на війні.
Історія захисника
Олександр Пшонко народився 27 вересня 1981 року у Городку. Навчався у Городоцькому ліцеї №4, після закінчення якого здобув професію зварювальника та пройшов строкову військову службу.
Тривалий час працював за кордоном, а згодом повернувся в Україну. Оселився на Сумщині, де працював на пилорамі.
У 2019 році через спільного знайомого познайомився зі своєю майбутньою дружиною Людмилою. У лютому 2022 року вони одружилися.
— У нас була гарна родина. Для моїх дітей він став справжнім батьком. Був для них прикладом і другом. Спочатку ми жили на Сумщині, а згодом придбали будинок на Полтавщині, — розповідає пані Людмила.
Олександр Пшонко з дружиною ЛюдмилоюФото: Сімейний архів Олександра Пшонка
Через три місяці після весілля Олександр добровільно вступив до лав Збройних Сил України. Після проходження підготовки виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. У 2023 році отримав поранення та проходив реабілітацію. Після відновлення повернувся до війська. Через стан здоров'я вже не брав безпосередньої участі в бойових виходах, працював на кухні підрозділу. Згодом знову взяв на себе відповідальну роботу — доставляв побратимам боєприпаси на передові позиції. Востаннє чоловік спілкувався з дружиною 31 березня 2026 року.
Остання воля
— Коли Олександр приїжджав у вересні у відпустку, він ніби передчував біду. Казав: якщо з ним щось станеться, щоб поховали його у Городку — там, де він народився і де поховані його мама, дідусь та бабуся. Він дуже любив своє місто, часто згадував дитинство, рідних, школу. Тому ми виконали його волю, — говорить дружина захисника.
Звістку про загибель чоловіка родина отримала 7 квітня. Як з'ясувалося, Олександр загинув 1 квітня під час виконання бойового завдання на Харківському напрямку.
Попрощалися із 44-річним захисником 15 квітня. Його поховали на Алеї Слави у Городку. Оскільки батьківський будинок воїна свого часу згорів, церемонія прощання відбулася у храмі Святого Станіслава. У захисника залишилися дружина, двоє дітей, сестра, племінниці та хрещена мати.
