Як громада шукає баланс між роботою аграріїв і безпекою пасік
«Важко передати емоції... Заглядаєш у вулик — а там порожньо. Відчувається запах тваринки, яка розкладається прямо на пасіці під сонцем... Ти стоїш біля вулика, руки трясуться і ти просто не знаєш, що далі робити. Люди після такого хочуть усе залишити. Кажуть: «Кидаю пасіку, більше не можу». Потім, звісно, минає час, проходить зима, людина трохи заспокоюється. І все одно повертається, бо кинути справу душі не виходить. Але це страшний удар: ти ходиш біля тих бджілок ціле літо, доглядаєш, і буквально один день усе це може перекреслити», — каже пасічник із багаторічним досвідом Антон Шостак.
Нині він — голова Спілки пасічників Городоччини, яка об’єднує 57 людей. Громадську організацію створили майже 10 років тому. Тоді її головною метою було захистити бджіл. Уже згодом з’явилися обмін досвідом, зустрічі, консультації та спільні виїзди. Але перша причина об’єднання — саме загроза для пасік через неправильне використання агрохімії.
Антон ШостакФото: Facebook
— Знаєте, агрохімія на бджіл впливає по-різному. Буває гостре отруєння — це коли в один момент лягає вся льотна бджола. Пасічники тоді застають під вуликами страшну картину: бджоли обсипаються суцільним шаром, їх відрами згрібають. Але є й інша біда — тихе отруєння. Це коли сім’я чахне поступово, потрошку слабшає, а бджола просто не повертається з обльоту, — пояснює бджоляр.
Отак з особистого досвіду й болю одного пасічника вимальовується проблема, що виходить далеко за межі однієї пасіки чи одного господарства. Історія Антона Шостака — лише один із голосів, який озвучує те, з чим щороку стикаються десятки бджолярів Городоцької громади. Аби зрозуміти, чому конфлікт між пасічниками та аграріями досі не вдається вирішити остаточно, варто зануритися у тему глибше: які правила обробки полів існують сьогодні, чому вони так часто порушуються, які механізми захисту та компенсації передбачені законом і чи працюють вони на практиці.
Як проблему бачать пасічники
На Городоччині конфлікт між пасічниками та аграріями триває вже понад десяток років. Свого часу перекривали дороги, вимагали від місцевої влади врегулювати проблему, писали заяви в правоохоронні органи. Час від часу напруга вщухає, а потім знову спалахує з новою силою.
Особливо пасічників турбують системні препарати та неонікотиноїди. За словами пана Антона, небезпека таких речовин у тому, що бджола може не загинути одразу біля поля, а не повернутися до вулика або занести отруєний пилок прямо до гнізда — і тоді гине вже вся сім’я.
Довідка-вставка:
Системні препарати — це отрутохімікати нового покоління. На відміну від звичайних пестицидів, які залишаються на поверхні й змиваються дощем, системні речовини повністю проникають всередину рослини. Вони циркулюють по її «судинах», роблячи токсичними всі частини, включно з нектаром та пилком. Бджоли приносять таку отруту прямо у вулик, де нею харчується вся бджолина сім'я.
Неонікотиноїди — найпопулярніший у світі клас системних інсектицидів (за структурою схожі на нікотин), які вражають нервову систему комах: вони не вбивають бджолу одразу, але руйнують її пам'ять та орієнтацію.
Попри це, в Спілці пасічників визнають: аграрії та фермери повинні обробляти землю та вирощувати врожай, і ця потреба є об’єктивною. Водночас підкреслюють: бджола аграрію не шкодить, тоді як хімічна обробка полів становить пряму загрозу для бджіл. Саме тому пасічники зосередилися на пошуку компромісних рішень.
Без захисту рослин урожай теж під загрозою
Ключовим чинником бджолярі називають час проведення обприскувань. Наголошуть, обробку полів слід здійснювати виключно у вечірні та нічні години, коли льотна активність бджіл відсутня. Другим важливим чинником є якість препаратів — перехід на безпечніші, хоча й дорожчі засоби. За словами пасічників, окремі великі агрохолдинги вже йдуть на такі кроки, свідомо обираючи менш токсичну хімію попри вищу вартість.
Цю думку підтверджують і в компанії «Контінентал Фармерз Груп» — одній із найбільших агрокомпаній України, яка орендує близько 190 тисяч гектарів угідь у п’яти західних областях, зокрема майже 33 тисячі гектарів посівів на Хмельниччині.
— Цьогоріч у Городоцькій громаді в структурі посівів нашої компанії озимі пшениця та ріпак, а також площі під сою та кукурудзу, — зазначає старший менеджер зі зв'язків із громадськістю Компанії «Контінентал Фармерз Груп» Микола Кузь. — І для того, щоб захистити ці рослини, ми дійсно використовуємо певні агрохімічні засоби. Це є обов’язковою технологічною складовою сучасного сільського господарства, яка дозволяє захистити посіви від бур’янів, хвороб і шкідників, забезпечити стабільну врожайність, належну якість продукції та ефективне використання ресурсів.
Водночас у «Контіненталі» наголошують: ключове питання — не сам факт використання засобів захисту рослин, а те, як саме вони застосовуються. Компанія повідомляє, що використовує сертифіковані й зареєстровані препарати, дотримується норм і регламентів, а також завчасно інформує пасічників.
— Ми усвідомлюємо важливу роль бджіл та інших комах-запилювачів для сільського господарства й екосистем загалом. Саме тому під час проведення обробок дотримуємося всіх необхідних процедур: завчасно інформуємо пасічників, обираємо оптимальні строки внесення препаратів та застосовуємо лише дозволені засоби захисту рослин, — зазначають у компанії.
Окремо агрокомпанія вдосконалює систему інформування пасічників, зокрема розробила власний цифровий сервіс — «Карту бджоляра». Після реєстрації пасічники можуть отримувати інформацію про розташування медоносних культур, сорти, орієнтовні періоди цвітіння, заплановані обробки, рекомендовану кількість бджолосімей для запилення та контакти відповідальних агрономів.
Це приклад того, як сучасні інструменти комунікації можуть зменшувати конфлікти. Але він не вирішує проблему повністю. Адже, як зазначають пасічники, найчастіше спірні ситуації виникають не з великими компаніями, а з дрібними виробниками, котрі не завжди дотримуються процедур. Саме тут роль посередника між пасічниками, аграріями та фермерами бере на себе місцева влада.
Що вже зробила громада
Так при Городоцькій міській раді створено постійно діючу комісію з питань бджільництва, попередження та встановлення факту отруєння бджіл на території громади. Очолює її перший заступник Городоцького міського голови Артур Косінський.
Артур КосінськийФото: Городок.City
— Тема стосунків між пасічниками та аграріями непроста, адже час від часу між ними виникають конфлікти. Водночас я переконаний, що вони мають бути партнерами. І громада готова бути майданчиком для діалогу між цими сторонами, наголошує Артур Косінський. — Так 2 квітня цього року ми провели широку зустріч, на яку були запрошені городоцькі бджолярі та всі великі аграрні підприємства громади. Крім цього долучилися пасічники з Сатанівської, Волочиської, Чемеровецької Ярмолинецької громад і навіть Тернопільської області. Також у зустрічі взяли участь представники поліції, ДСНС, Держпродспоживслужби та ветеринарної медицини.
Як розповів начальник Городоцького районного управління Головного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області Олег Ринда, на території Городоцької громади сьогодні зареєстровано понад 170 пасік. Це означає, що питання взаємодії між пасічниками та агровиробниками стосується значної кількості жителів громади.
2 квітня у Городоцькій міській раді за одним столом зібралися пасічники та аграрії, аби нарешті поговорити про те, що вже роками болить: масовий мор бджіл через неконтрольоване використання пестицидів.Фото: Городок.City
— У 2025 році від власників пасік офіційних звернень про отруєння бджіл не надходило. Та у першому півріччі 2026 року ситуація змінилася, — зазначає Олег Ринда. — На весні надійшло два звернення щодо ймовірного отруєння бджіл — від пасічників із села Басівка та Тростянець. На місця виїжджала відповідна комісія. Однак від подальшого лабораторного дослідження власник пасіки відмовився, оскільки вартість аналізів, необхідних для встановлення причини загибелі бджіл, покладається на пасічника.
Довідка-вставка:
Хіміко-токсикологічна експертиза, яка може підтвердити отруєння бджіл пестицидами, коштує орієнтовно від 6 до 16 тисяч гривень. Саме тому частина пасічників відмовляється від лабораторних досліджень.
Чи завжди винна «хімія»
Завідувачка відділу лікувальної роботи та ідентифікації тварин Городоцької дільничної лікарні ветеринарної медицини Поліна Бачуріна, яка входить до складу комісії у випадку отруєння бджіл, пояснює, що найбільшу небезпеку для комах можуть становити пестициди, фунгіциди та інсектициди. Але фахово говорити про проблему можна лише тоді, коли механізм та вид отруєння є розумілим.
— Перший вид — це гостре отруєння. Воно стається, коли комаха отримує величезну дозу токсинів одноразово і клінічні ознаки проявляються миттєво. Насамперед відбувається повна дезорієнтація у просторі. Бджола за своєю природою орієнтується по сонцю та місцевості, а після ураження хімією вона фізично не здатна знайти дорогу назад до вулика. Тому кружляє над полем, у неї слабшають крила, починаються конвульсії. Зрештою комаха гине, — розповідає фахівчиня.
Другий тип — хронічне отруєння. Його небезпека в тому, що воно розвивається приховано, діючи за принципом «уповільненої бомби» всередині самої колонії.
— Бджола може принести до вулика нектар чи пилок із залишками токсичної речовини. Далі отрута потрапляє до інших бджіл, розплоду, а в найгіршому випадку — до матки, — пояснює Поліна Бачуріна.
Водночас вона наголошує, що ветеринарна служба не контролює агробізнес. Її участь починається тоді, коли факт отруєння вже стався або є підозра на нього. Тоді пасічник має звернутися офіційно, а комісія виїжджає на місце, фіксує ситуацію.
Поліна БачурінаФото: Городок.City
— Скажу відверто: на Городоччині до нас пасічники звертаються, і звертаються нерідко. Але довести в суді чи на офіційному рівні, що бджоли загинули саме від конкретної агрохімії, надзвичайно важко. Бджола дрібна, на неї впливає безліч факторів: погодні умови, якість кормової бази, стан сім’ї, хвороби. Саме тому так важливо діяти швидко й правильно, — каже вона.
До складу комісії з питань бджільництва, попередження та встановлення факту отруєння бджіл входить і санітарно-екологічна інспекторка Городоцької міської ради Наталія Чайковська. Вона наголошує: коли починаються суперечки про бджіл та агрохімію, люди часто впадають у крайнощі.
— Одні кажуть, що без бджіл ми всі помремо за кілька років, інші — що це просто проблема пасічників, які переживають за свій мед. Насправді істина десь посередині, і якщо дивитися на речі тверезо, то ситуація серйозна. І ось з яких причин, — пояснює вона. — Якщо бджоли зникнуть, планета не стане пустелею. Пшениця, рис, кукурудза, жито запилюються вітром. Але наш звичний спосіб життя і раціон зміняться дуже відчутно. Ми забудемо про нормальні овочі, фрукти та ягоди. Яблука, груші, вишні, полуниця, помідори з огірками — усе це зав’язується завдяки бджолам. Без них ці продукти або зникнуть, або стануть розкішшю.
Мед, зібраний городоцькими пасічниками.Фото: Городок.City
Крім цього Наталія Чайковська звертає увагу і на зв’язок бджіл із тваринництвом. Люцерна та конюшина, які використовуються як кормові культури, також залежать від запилювачів. А в природі зменшення кількості бджіл може запускати ланцюгові процеси: менше ягід і насіння — менше корму для птахів та дрібних тварин, менше птахів — більше шкідників.
Наталія ЧайковськаФото: Городок.City
— Звісно, у природі є кому бджіл підстрахувати. Джмелі, дикі бджоли-осмії, мухи-дзюрчалки, метелики, нічні молі — усі вони важливі. Але чому вони не врятують наше сільське господарство? Бо диких комах мало, їхні популяції нестабільні. Ви ніяк не змусите тисячу диких джмелів прилетіти саме на те поле, яке вам треба запилити. А от з медоносною бджолою все інакше: пасічник бере вулики, де сидять десятки тисяч керованих комах, і привозить їх прямо на масив ріпаку чи соняшнику в пік цвітіння, — пояснює інспекторка.
Степан Керек, завідувач відділу селекції карпатських бджіл ННЦ «Інститут бджільництва імені П. І. Прокоповича», дивиться на проблему ще ширше. За його словами, медоносні бджоли — це ключова ланка у функціонуванні наземних екосистем і важливий елемент продовольчої безпеки.
— Медоносні бджоли є найважливішими запилювачами як дикої флори, так і сільськогосподарських ентомофільних культур, тобто рослин, які потребують запилення для відтворення. Завдяки їм підтримується життя значної частини дикої природи, яка у свою чергу є кормовою базою для птахів, комах та ссавців, — пояснює науковець.
Для аграрного сектору, наголошує він, бджоли мають не лише природоохоронне, а й економічне значення. За його словами, близько 75% основних продовольчих культур світу хоча б частково залежать від запилення комахами. В Україні це насамперед ріпак, гречка, плодові та ягідні культури. Залежно від культури та умов вирощування, бджоли можуть забезпечувати приріст урожаю від 15% до 80%.
Степан КерекФото: www.researchgate.net
— Економічна цінність запилення в рази перевищує вартість усієї продукції, яку ми звикли отримувати з пасіки — меду, воску чи прополісу. Тому бджільництво — це прямий елемент нашої продовольчої безпеки, — каже Степан Керек.
Водночас науковець визнає, що повна відмова від хімічних засобів захисту рослин у сучасному аграрному виробництві малореалістична. Тому рішення не в забороні всього, а в комунікації, інтегрованому захисті рослин і дотриманні правил. Серед ризиків він називає не лише пестициди. На бджільництво впливають монокультуризація, скорочення природних медоносних угідь, кліматичні зміни, хвороби, неконтрольоване ввезення нетипових для України бджіл, а також війна.
— Коли величезні площі засіваються лише кукурудзою чи соєю, бджоли втрачають різноманітність білкового харчування, що сильно б’є по їхньому імунітету. Ну і війна — це величезний дестабілізуючий фактор для українського бджільництва, страшні екологічні та економічні наслідки якого ми будемо фіксувати й розгрібати ще дуже довго після її завершення, — говорить Степан Керек.
Що говорить закон
Поряд із екологічним значенням бджіл існує ще один вимір цієї теми — правовий. Як зазначає юрист Вадим Сержантов, якщо прибрати емоції, у взаєминах пасічників та аграріїв є чітка законодавча база. Основними документами є Закон України «Про бджільництво», наказ Мінекономіки від 19 лютого 2021 року №338 та санітарні правила, які регулюють застосування засобів захисту рослин. Для пасічників, за словами юриста, є два базові кроки: отримати ветеринарно-санітарний паспорт пасіки та зареєструвати її в органах місцевого самоврядування.
— Кожному, хто тримає бджіл — незалежно від того, велике це господарство чи просто кілька вуликів на подвір’ї для душі, — я завжди наголошую на двох обов’язкових кроках. По-перше, необхідно отримати ветеринарно-санітарний паспорт пасіки. По-друге, пасіку потрібно офіційно зареєструвати в органах місцевого самоврядування — тобто у місцевій раді за місцем проживання власника, — пояснює Вадим Сержантов.
Він наголошує, що саме ці документи можуть стати юридичним захистом пасічника, якщо станеться отруєння.
— Багато початківців не хочуть витрачати на це час, але реєстрація та паспорт — це єдиний надійний юридичний щит для пасічника. Якщо, не дай Боже, станеться отруєння бджіл через обробку полів агрохімікатами, без цих документів довести суму збитків чи взагалі сам факт нанесення шкоди в суді практично неможливо. Опоненти просто скажуть, що ваші бджоли загинули від внутрішньої хвороби, а не від їхньої хімії, — каже юрист.
Аграрії, своєю чергою, зобов’язані завчасно повідомляти про застосування засобів захисту рослин. У повідомленні мають бути дата і час початку робіт, територія обробки, препарат, діюча речовина, клас небезпеки, спосіб застосування, термін ізоляції бджіл, контактні дані та культура, яку обробляють.
Вадим СержантовФото: надане Вадимом Сержантовим
— Якщо суб’єкт господарювання планує обробку медоносних рослин засобами захисту рослин, він зобов’язаний щонайменше за три доби повідомити орган місцевого самоврядування. А вже громада має оперативно поширити цю інформацію: через офіційний сайт, місцеві медіа, радіо, телебачення, повідомлення на телефон чи електронну адресу пасічників. Вносити хімікати потрібно у час, коли бджоли не літають, і з дотриманням погодних умов, — пояснює Вадим Сержантов.
У разі загибелі бджіл пасічник має звернутися до місцевої ради. Після цього включається комісія, яка фіксує ситуацію, відбирає проби і складає акт. Саме акт комісії та лабораторні висновки стають основними доказами у разі вимоги про компенсацію.
— Якщо вина конкретного аграрія доведена лабораторно, пасічник на підставі акта може звернутися до нього для добровільного, позасудового відшкодування збитків. Якщо ж компромісу не досягнуто, єдиний шлях — йти до суду з позовом про стягнення завданої шкоди. В Україні такі прецеденти є, і вони успішні, — зазначає юрист.
Водночас ці правила захищають і аграріїв. Якщо пасіка стоїть біля поля, а бджоли гинуть, це ще не означає автоматично, що винен найближчий фермер. Причину має встановити комісія та лабораторне дослідження.
— Бувають випадки, коли пасіка стоїть поруч із полем, бджоли гинуть, і люди одразу звинувачують найближчого фермера, хоча кропити ділянку міг хтось інший через дорогу. Саме лабораторне дослідження та чіткий аналіз діючої речовини дають відповідь на питання, чия саме хімія вбила комах. Це кропітка робота, яка захищає невинну сторону від наклепів, — каже Вадим Сержантов.
Фото: Городок.City
Процес попередження пасічників про обробку полів став ключовим питанням квітневої зустрічі пасічників та аграріїв у Городоцькій міській раді. Тоді ж стало зрозумілим, що найбільше непорозумінь виникає з невеликими фермерськими господарствами. Як зазначив Антон Шостак, опісля цієї зустрічі у Городоцькій та Сатанівській громадах пасічники вже помітили зміни: техніка дедалі частіше виходить у поле не вдень, а пізно ввечері, коли бджоли не літають.
— Ми просто намагаємося по-людськи домовитися. Щоб ми не бігали з поліцією та судами, і щоб вони могли працювати, не нищачи все живе навколо, — підсумовує пасічник.
За словами Артура Косінського, міська рада координуватиме отримання повідомлень від агровиробників про заплановане внесення засобів захисту рослин і забезпечуватиме їх оперативне поширення через офіційні інформаційні канали громади. До цього процесу долучиться і Городоцький районний телерадіопресцентр, який інформуватиме пасічників через місцеве радіо, сайт та сторінки у соціальних мережах. Таким чином громада хоче зробити повідомлення про обробку полів максимально доступними для пасічників і зменшити ризик конфліктів ще до їх виникнення.
— Якщо є діалог і дотримання правил, то виграють усі і аграрії, і пасічники, і громада загалом, — підсумовує Артур Косінський.
