«Листи надії»
5 серпня у Городку вперше відкрили скриню «Листи надії», щоб забрати з неї листи для українських військовополонених та зниклих безвісти захисників. Упродовж кількох днів жителі громади приносили до неї слова підтримки для тих, хто чекає на повернення додому.
Під час першого збору зі скрині дістали близько 40 листів. Їх передали до Офісу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, через який такі звернення передають українським військовополоненим. Надалі листи зі скрині відправлятимуть адресатам двічі на місяць.
Фахівчиня із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб комунального закладу «Ветеран ПРО» Марія Добош зазначає, що для багатьох родин це можливість підтримати своїх близьких навіть тоді, коли іншого зв'язку з ними немає.
— Листи, які ми надсилатимемо до Офісу Уповноваженого з прав людини, — це надія, біль, підтримка і тепло сердець рідних. Ми віримо, що ці слова допоможуть нашим захисникам вистояти та повернутися додому живими й неушкодженими, — сказала Марія Добош.
У «Ветеран ПРО» закликають долучатися до ініціативи всіх рідних, друзів і небайдужих. Водночас наголошують, що під час написання таких листів необхідно дотримуватися встановлених правил.
Зокрема, конверт не потрібно заклеювати. Текст рекомендують писати російською мовою, використовуючи прості слова підтримки, любові та віри в повернення захисника. На конверті також необхідно російською мовою вказати, від кого лист, кому він адресований, а також прізвище, ім'я, по батькові та дату народження військовослужбовця.
Фахівчиня із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб Поліна Полігова наголошує, що найважливіше — щирість.
— Це можуть бути лише кілька простих речень, але саме вони здатні подарувати людині надію та відчуття, що її чекають удома, — зазначила вона.
Нагадаємо, Скриню «Листи надії» встановили у Городку наприкінці липня, а 1 серпня офіційно відкрили для збору листів під час 70-ї акції на підтримку родин військовослужбовців, які зникли безвісти або перебувають у російському полоні.
Проєкт «Листи надії» реалізують за ініціативи благодійного фонду «Дій за Свободу», заснованого ветераном морської піхоти та захисником Маріуполя Іваном Дібровою. Він провів у російському полоні 1008 днів. Після повернення військовий почав розповідати, наскільки важливими для полонених є звістки від рідних і слова підтримки з дому. Власний досвід Івана Діброви став поштовхом до створення ініціативи, яка нині поширюється в громадах України.
