Традиції
Щосерпня тисячі українців шукають в інтернеті традиції Медового, Яблучного і Горіхового Спасів. Але чи справді такі назви існували в українській традиції? Разом із фольклористкою, антропологинею та науковою редакторкою проєкту «Витоки» від Zagoriy Foundation Дар'єю Анцибор розвінчуємо міф про три Спаси та повертаємо серпневим святам їхні справжні назви: Маковій, Спас і Успіння.
Звідки взялися «три Спаси»?
В українській народній традиції серпневий цикл мав інші смислові акценти: Маковія, Спаса і Успіння Пресвятої Богородиці. Назви «Медовий», «Яблучний» та «Горіховий Спас» виникли пізніше – і насправді не відображають суть кожного зі свят.
1 серпня – Маковій, а не «Медовий Спас»
У цей день вшановують сімох мучеників Маккавеїв. В українських громадах освячують воду, мак, мед, городину та букети з квітів і цілющих рослин – маковійчики.
Мак вважали потужним апотропеєм – засобом із захисними властивостями від нечисті. Особливу силу мав польовий мак (видюк, самосій), зерна якого самі висипалися з голівок. Люди вірили, що через малий розмір насінинок нечиста сила не зможе зайти до хати, поки не збере й не порахує їх усі.
Фото: Згенеровано АІ
Наявність меду серед продуктів не перетворює Маковія на «Медовий Спас» – це лише один із сезонних продуктів, пов'язаних зі святом. Ще один міф – нібито мед починали викачувати саме в цей день. Насправді це більш притаманно північним регіонам росії, де цей процес через кліматичні умови затягувався порівняно з Україною.
Що готують на Маковія?
Традиційно роблять страви з маком: вареники, пироги, булочки, маківники та шулики – спеціальна обрядова страва з порізаних пшеничних коржів, залитих медом і розтертим маком.
В окремих громадах встановлюють маковійську віху – високий стовп чи хрест, заквітчаний травами й квітами. А на півдні Київщини та прилеглій частині Житомирщини вирізають гарбузи, які прикріплюють до уквітчаних хрестів як голову. Ця традиція дещо нагадує Геловін і так само пов'язана з ритуальними бешкетами дітей і молоді.
6 серпня – Спас (Преображення Господнє)
Саме це свято в українській традиції називали Спасом. До церкви приносили плоди нового врожаю – залежно від місцевості це могли бути яблука, груші, сливи, виноград, мед, колосся чи навіть городина (картопля, цибуля, буряки). Та головними в кошику були яблука. До Спаса їх не їли.
Фото: Згенеровано АІ
Особливо дотримувалися цього жінки, в яких помирали діти або переривалася вагітність. Вірили, що в цей день на тому світі Божа Матір всім діткам роздає яблука, а тим, чиї матері їли до свята, – не дістанеться.
«Спасова борода»
До цього періоду зазвичай вже закінчувалися жнива. Господарі проводили важливий ритуал з колоссям, яке називали «бородою». Пучечок жита чи пшениці залишали на краю поля та підв'язували червоною стрічкою, оздоблювали квітами, а вершок надламували, щоб колосся схилялося донизу як подяка щедрій ниві. Цю «бороду» називають по-різному: Дідова, Власова, Василева, Петрова або ж Спасова борода.
Сімейне свято з поминанням
В Україні на Спаса родина збиралася за спільним столом після церкви. Їли освячені продукти, готували багато випічки з яблуками, спасівчані хлібці (дві з'єднані паляниці, які випікали парою) та згадували померлих, душі яких, за віруваннями, могли прилітати цього дня до домівок.
Отже: Спас – це свято Преображення Господнього. Через те, що головним продуктом цього дня були яблука, його іноді називають «Яблучним Спасом». Та насправді крім яблук освячували й інші фрукти та овочі. А ще це свято має поминальний характер і пов'язане із завершенням жнив.
15 серпня – Успіння Пресвятої Богородиці, або Перша Пречиста
Свято було важливою межею народного календаря, пов'язаною із завершенням літа, збором врожаю та переходом до осіннього періоду. «Горіховий Спас» часто витісняє Успіння з цієї послідовності. У сусідніх країнах означення «горіховий» закріпилося через збір ліщини чи горіхів у цей період, натомість до Успіння Богородиці це не має жодного стосунку.
Фото: Згенеровано АІ
В Україні в цей день відбувалося багато дівочих ініціацій: старші дівчата приймали молодших до своєї спільноти, матері благословляли юних дочок на гарне життя. Існувала традиція сходитися до Лаври в Києві й брати участь у спільній храмовій трапезі.
А на Львівщині зберігся цікавий звичай – робити з прісного тіста намисто для Богородиці. Його могли одягати на шию діти, а потім з'їдати як смаколик.
Отже: третє свято взагалі не пов'язане ні зі Спасом, ні з горіхами чи гарбузами.
Чому важливо повернути святам справжні назви
Українські звичаї завжди мали регіональні відмінності: десь на Спаса переважали яблука, десь виноград чи інші плоди. Однак сезонний продукт не обов'язково був назвою свята.
Розповідаючи про серпневі традиції, важливо повертати святам їхні питомі назви та змісти: Маковій, Спас і Успіння. Це дає змогу зрозуміти логіку й підхід до святкувань, щоб мати підґрунтя та змогу обрати, які традиції чи обряди забрати з собою в майбутнє.
Фото: vytoky.com
Матеріал підготовлено за участі Дар'ї Анцибор, фольклористки та антропологині, для проєкту «Витоки» – соціальної ініціативи Zagoriy Foundation у рамках напрямку «Традиції та культура». Zagoriy Foundation – це бюро соціальних ініціатив, місією якого є уможливлення позитивних сценаріїв майбутнього України через розвиток та посилення спільнот.
