Лист до тата
«Життя продовжується. У кожного свої турботи, проблеми. У мене головне — навчання. І я завжди говорю з тобою, бо я за півтора року теж змужніла, стала швидше дорослішати. Але ще як хочеться бути улюбленою дочкою тата. Сісти на руки, пригорнутися, щось на вухо розказати, щоб і мама не знала.
А пам'ятаєш, тату, як ми переїхали в нове село цілою родиною? Всі були щасливі, раді. Всі турботи з переїздом і влаштуванням впали на твої руки. Я бачила, як інколи ти сидів, задумавшись. Я тепер розумію, як важко робити вибір і нести відповідальність за свою родину і за нас, дітей. Ти з цим впорався, я тобі дякую.
Я згадую найпрекрасніші хвилини нашого життя. Хоч ми починали нове життя на новому місці, ти знаходив час для мене і сестрички. Все у всіх було…»
Це фрагмент листа до тата, який майже два роки тому написала Віталіна — донька полеглого захисника Сергія Ящука. Саме цей лист приніс дівчині перемогу в номінації «Проза» Всеукраїнського учнівського літературно-мистецького конкурсу «Стежками Каменяра».
— Віталіна дуже старанна. Вона дає гарний приклад молодшій сестричці і є міцною опорою для мами. Також активно бере участь у різних конкурсах та заходах і береже пам'ять про свого батька, — зауважує вчитель Пільноолексинецької філії Анатолій Пасько, який допомагав Віталіні готуватися до конкурсу «Стежками Каменяра».
13 серпня минуло три роки від дня загибелі Сергія Ящука. Знайомі згадують його як добру та працьовиту людину, яка завжди приходила на допомогу.
Історія Сергія Ящука
Сергій Ящук народився 17 грудня 1988 року в селі Богданівка Хмельницького району. За два роки до початку повномасштабної війни разом із дружиною Наталією та доньками Віталіною і Златою переїхав до Пільного Олексинця на Городоччині.
У березні 2023 року Сергія мобілізували до лав Збройних Сил України. Він пройшов курс бойової підготовки в Естонії, після чого служив водієм штурмової роти окремої аеромобільної бригади. Разом із побратимами виконував бойові завдання на різних напрямках.
13 серпня 2023 року Сергій Ящук загинув під час виконання бойового завдання поблизу села Роботине Пологівського району Запорізької області. Йому було 34 роки. Поховали захисника 2 жовтня на кладовищі в Пільному Олексинці.
Як у громаді бережуть памʼять про воїна
Через рік після загибелі воїна, 13 серпня 2024 року, у селі відкрили Стелу пам'яті на його честь. Також Сергію Ящуку присвоїли звання «Почесний громадянин Городоцької міської територіальної громади».
Уже другий рік поспіль у річницю загибелі Сергія Ящука його рідні та земляки збираються на центральній площі Городка, щоб вшанувати пам'ять захисника.
