Вшанування памʼяті воїна
18 серпня — ще один сумний день для Городоцької громади. Цього дня чотири роки тому обірвалося життя Валерія Рижого із села Чорниводи.
Уже другий рік поспіль у річницю загибелі пам'ять воїна вшановують на площі Героїв Майдану в Городку. Після загальнонаціональної хвилини мовчання прозвучала історія його життя. У цей час на сходах будівлі міської ради працівники будинку культури розгорнули стяг із портретом захисника та великий Державний прапор України.
Історія Валерія Рижого
Валерій Рижий народився 27 червня 1966 року в селі Чорниводи на Городоччині. У юності познайомився зі Світланою, яка згодом стала його дружиною. Після двох років строкової служби Валерія вони одружилися, згодом у подружжя народилася донька. Разом Валерій та Світлана прожили 35 років.
У мирному житті чоловік працював будівельником. Його знали як майстра на всі руки. Часто їздив на заробітки до Польщі, щоб забезпечувати родину.
Після початку повномасштабного вторгнення Валерій повернувся з-за кордону та став на захист України. Служив головним сержантом у військовій частині А4053 у складі 115-ї окремої механізованої бригади. Побратими згадують його як хороброго, мудрого й доброго чоловіка, який завжди підтримував інших.
18 серпня 2022 року Валерій Рижий загинув під час виконання бойового завдання в селі Опитне Бахмутського району Донецької області. Він отримав поранення, несумісне з життям. Тіло захисника вдалося повернути додому через десять днів.
28 серпня з Валерієм Рижим попрощалися у рідних Чорниводах. Воїна поховали на місцевому кладовищі. Йому було 56 років.
У липні 2023 року Валерія Рижого посмертно нагородили орденом «За мужність» III ступеня. Його ім'ям назвали одну з вулиць у Чорниводах, а 23 серпня 2024 року на будівлі місцевого ліцею, де навчався захисник, відкрили меморіальну дошку. Також Валерію Рижому посмертно присвоїли звання «Почесний громадянин Городоцької міської територіальної громади».
