Вічна пам’ять

12 жовтня у Городку вшанували пам’ять українського захисника Тараса Халавчука. Хвилиною мовчання та виконанням Державного Гімну України присутні віддали шану всім полеглим захисникам і захисницям. Опісля згадали історію життя та бойового шляху воїна.

Вшанування захисникаЮліана Горнік
Вшанування захисникаЮліана Горнік
Вшанування захисникаЮліана Горнік
Вшанування захисникаЮліана Горнік
Вшанування захисникаЮліана Горнік
Вшанування захисникаЮліана Горнік
Вшанування захисникаЮліана Горнік
Вшанування захисникаЮліана Горнік
Вшанування захисникаЮліана Горнік
Вшанування захисникаЮліана Горнік

Історія Тараса Халавчука

Тарас Халавчук родом із села Слобідка-Олексинецька на Городоччині. Навчався в Підлісноолексинецькій гімназії, потім вступив до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського коледжу отримував фах електрика. Після коледжу, працював на промисловому підприємстві з виготовлення бруківки.

— Він був хорошою дитиною, такий привітний, товариський, завжди готовий прийти на допомогу, ніколи нікого не обманув, ніколи не образив, — розповіла Ірина Трофімова, староста села Підлісний Олексинець. — Ще з вісімнадцяти прагнув стати на захист Батьківщини.

У вересні 2024 року Тарас добровольцем став до лав ЗСУ – підписав контракт із 3-ю окремою штурмовою бригадою. За словами Ірини Трофімової, незадовго до загибелі військовослужбовець приїздив додому у відпустку. Зустрічався з рідними та друзями. Наприкінці вересня відпустка закінчилася, і Тарас повернувся до своєї військової частини.

За кілька днів до звістки про загибель рідним захисника повідомили, що він зник безвісти. Та згодом стало відомо: захисник загинув на Донецькому напрямку 11 жовтня 2025 року. Тарасу було 22 роки.

23 жовтня 2025 року з воїном попрощалися у Хмельницькому. Поховали захисника на Алеї Слави в мікрорайоні Ракове. На прощанні захисника згадували як доброго і чуйного хлопця, який гарно навчався у школі і мав багато друзів, а такрж любив футбол.

— Кмітливий, активний, завжди старанний і доброзичливий — його всі дуже любили. Після закінчення школи часто навідувався, цікавився справами. Така світла дитина була... Дуже боляче, що війна забирає найкращих, — згадувала вчителька початкових класів Героя Лариса Миколаївна.

У Тараса Халавчука залишилися мама, батько та старший брат.

У вересні цього року Тарасу Халавчуку присвоїли звання «Почесний громадянин Хмельницької міської територіальної громади».