Нові кадри у Городоцькій громаді
Із третього вересня у начальника відділу культури, національностей, релігій та туризму Городоцької міської ради Олега Федорова є заступник. На посаду призначено кандидата історичних наук Сергія Щура.
Шлях історика
Сергій Щур родом із Городоччини. Він народився і зростав у селі Підлісний Олексинець. Навчався у місцевій школі, згодом – у ЗОШ №4 м. Городка. Після закінчення школи навчався у Кам’янець-Подільському державному університеті на історика. Перша робота Сергія Анатолійовича — науковий співробітник відділу охорони пам’яток історії та культури у Хмельницькій області.
— Досі достеменно пам’ятаю, як розпочинав свій трудовий шлях, — розповідає в інтерв’ю для Городок.City Сергій Щур. – Я захищав магістерську роботу, і тут дзвінок від батька, який каже: «Я тобі знайшов роботу. І не просту роботу. Будеш науковим співробітником».
Як виявилося згодом, все вирішила випадкова зустріч. Це було 10 років тому. Експедиція відділу охорони пам’яток історії та культури у Хмельницькій області приїхала у село Підлісний Олексинець проводити огляд скіфського кургану.
Коли науковці працювали, у полі випадково зустріли батька Сергія. Під час розмови з’ясувалося, що у відділі є вакансія.
— І хоча заробітна плата там була маленька, та це була моя перша робота по спеціальності, а всім нам потрібен досвід, — підкреслює Сергій Щур.
Дорога до Меджибожа
У Хмельницькому науковий співробітник попрацював трішки більше року. Далі — аспірантура. І Укрзалізниця «закинула» молодого аспіранта у Меджибіж.
— Коли я навчався в аспіратурі, то фізично жив у ХХІ столітті, а ментально — у ХІХ столітті, — жартує історик. — Бо тема моєї дисертації була пов’язана із дослідженням життя українців наприкінці ХІХ століття. Одного дня зрозумів, що втомився від паперів і вирішив поїхати до батьків у село. Сів у поїзд і там познайомився зі своєю майбутньою дружиною, яка родом із Меджибожа. До речі, саме у Городку ми вінчалися та гуляли весілля.
Фото: facebook
Проживало молоде подружжя у різних містах, та у 2016 році переїхали у Меджибіж. Там Сергій Щур отримав роботу у Державному історико-культурному заповіднику «Межибіж», згодом – у новоутвореній Меджибізькій ОТГ.
— У перший робочий день в Меджибізькій селищній раді я «штампував» річний звіт по культурі. Далі почалася щоденна копітка робота над ознайомленням із Меджибізькою громадою. Я вивчив її слабкі місця, які заважають розвиватися. Прагнув популяризувати туризм. Брав участь у багатьох наукових конференціях.
Мій перший проєкт – пілон із картою біля фортеці, який було встановлено, щоб туристи мали змогу детальніше ознайомитися із містечком. Це були грантові кошти від Британської ради. Згодом виграв ще один грант, за кошти якого було встановлено вказівники.
Встановлення туристичного пілону у Меджибожі.Фото: facebook
Нова сторінка
Та, як розповідає Сергій Щур, із дружиною завжди знали, що у Меджибожі довго не затримаються. А коли дізнався про можливість попрацювати на благо Городоцької громади, подумав: «Чому б і ні?».
— Тож вирішив кардинально змінити своє життя. І цьому рішенню чи не найбільше радіють мої батьки. Бо ми тепер проживаємо поруч, — додає історик.
Молоде подружжя разом із синочками.Фото: Сергій Щур
Плани у Городку
А щодо міста Городок, то, як зазначає Сергій, тут йому все знайоме та близьке. Навіть повітря рідніше. Відтак уже має чимало ідей, які прагне втілювати у Городоцькій громаді.
— Я вже почав проводити інвентаризацію туристичного потенціалу Городоцької громади. Щоб моя робота була ефективною, маю розуміти, де і що тут знаходиться, оцінити доступність до туристичних локацій громади.
До прикладу, які автошляхи потрібно відремонтувати, щоб туристам було зручно доїжджати до певного об’єкту. Також потрібно налагодити комунікацію із сусідніми громадами, де була б інформація про наші туристичні об’єкти.
Працюватиму над туристичним путівником, сувенірною продукцією, брендуванням. Хотів би також виграти грант на проведення фестивалю у Городку.
Сергій — постійний учасник різних тренінгів по туризму.Фото: facebook
Та головне, зазначає новий працівник галузі культури Городоцької громади, потрібно навчити городоччан любити своє місто.
