Фаховий військовий загинув на Донеччині
Учора, 28 серпня, дві громади — Городоцька та Ярмолинецька — попрощалися із загиблим у російсько-українській війні Героєм Євгеном Нестером. Захисникові було лише 27 років...
Щирі, сповнені життя та оптимізму, світлі блакитні очі посміхалися до всіх із фотографії. На фото Євген немовби живий і промовляє до українців: «Україна переможе! Все буде добре! На жаль, мене серед живих не буде. Але я радітиму за свою Батьківщину з небес!».
Життя Євгена Нестера зупинилось на відмітці 27...
Ярмолинеччина – це край, де народився Герой та де минули його дитячі роки. Городоччина – край, де минула його юність. Він був родом зі станції Ярмолинці. Коли підліткові виповнилось 12 років, родина переїхала у с. Лісоводи, що на Городоччині.
— У Лісоводах Женя закінчив школу, — розповідає Оксана Михайлова, директорка Лісоводського ліцею. – Він прийшов до нас у сьомий клас. Хлопчина був дуже мудрий, розсудливий. Дружив зі всіма хлопчиками, займався спортом, був активним. Він завжди хотів бути разом із класом. І його поважали всі однокласники. У нас він закінчив дев’ять класів, а далі вступив до Лісоводського професійного аграрного ліцею.
Лісоводчани проводжають свого захисника в останню путь. Фото: Андрій Шумило
Був фаховим військовим
У 20-річному віці юнак підписав контракт та став до лав Збройних Сил України. Воїн служив у десантно-штурмових військах, і з окупантами був знайомий ще з часів «антитерористичної операції».
— З перших днів повномасштабного вторгнення російських військ в Україну разом із побратимами виконував бойові завдання на найгарячіших ділянках фронту. Служив на посаді гранатометника. Неодноразово був поранений, але щоразу повертався у стрій. Був міцним та рішучим. 22 серпня на Донеччині, під час виконання бойового завдання, Євген зазнав смертельного ураження, серце воїна спинилося назавжди, — пише у своїх співчуттях Ярмолинецька громада.
Остання путь
В останню путь десантника проводжали дві громади. О восьмій ранку лісоводчани зустрічали свого Героя живим коридором. Місцеві музиканти зорганізувалися в оркестр та чекали Євгена біля рідної домівки. Далі жалобна колона попрямувала до храму. Заупокійну літургію відправив настоятель Святопокровського храму Андрій Шумило.
— Ще одна сумна звістка для нашого села... Ще один наш воїн... Таких молодих людей хочеться вінчати, вітати з хрещенням їх дітей, радіти за молоді сім'ї, але аж ніяк не хоронити... Хай Господь дасть сили мамі і рідним понести ХРЕСТ втрати сина, — сказав священник.
Фото: Андрій Шумило
Лісоводчани провели свого Героя до краю села, а далі похоронна процесія із Городоччини попрямувала на центральну площу смт Ярмолинці. Там провести полеглого воїна в останню путь прийшли жителі краю, рідні та друзі Євгена, його шкільні товариші та бойові побратими.
Фото: Ярмолинецька ОТГ
На синьо-жовте полотно лягли численні оберемки живих квітів як вияв скорботи за загиблим воїном і співчуття його родині. Місцем останнього спочинку Героя став його рідний край – Євгена поховали на кладовищі у с. Нове Село Ярмолинецької селищної територіальної громади.
— Це було бажання Євгена, — пригадують жителі села Лісоводи. – Його мати розповідала, що коли син отримав чергове поранення, то казав їй: «Якщо зі мною щось станеться, то поховайте мене у Ярмолинцях». Його остання воля виконана.
У захисника залишилися мама та брат.
