У переддень свята
30 вересня у відділі освіти Городоцької міської ради зібралася еліта Городоцької громади — освітяни. Вони відзначали своє професійне свято. Вперше в умовах війни, вперше під звуки тривожних сирен і вперше зі слізьми на очах...
Представники влади, замість традиційних привітань, висловлювали слова подяки всім тим, хто під час канікул, а також поміж уроками випікав смаколики, готував консерви, плів маскувальні сітки та приймав переселенців.
Фото: Городок.City
— Не вітальний сьогодні захід, як би нам цього не хотілося. Ми зараз переживаємо дуже складні часи, але ми дружні, ми українці і ми обов'язково все переживемо та перегорнемо цю страшну сторінку нашої історії. А сьогодні я вам дякую за єдність та відповідальність, бо коли б я до кого з вас не телефонувала, ви завжди були готові прийти на допомогу. Саме такими мають бути педагоги, — зазначила у вітальній промові колишня вчителька, а сьогодні — секретар Городоцької міської ради Олена Гріх.
Фото: Городок.City
Начальник відділу освіти, молоді та спорту Городоцької міської ради Сергій Рибак наголошував, що найголовніше завдання кожного вчителя — виховати гарну людину, а не відмінника чи відмінницю.
Із професійним святом вітав педагогів і депутат Хмельницької обласної ради Володимир Поворозник та представник ГО «За конкретні справи» Василь Накутній.
А настрій у цей святковий день, який відзначався у сумний час, своїми виступами піднімали учні та вчителі Городоцької дитячої музичної школи.
Прощання із педагогами оптимізованих закладів
Окрім слів вітань та подяк, звучали на святі й слова прощання. Прощалися із тими педагогами, які працювали в оптимізованих закладах освіти. Серед таких і Немиринецька гімназія, яка була розрахована на 500 учнів. На момент закриття освітнього закладу там навчалося всього 23 дитини.
Фото: Городок.City
— Я прийшла працювати у ту школу в 26 років. Разом з нею я інтелектуально зростала та розвивалася, тому мені сьогодні дуже боляче власними руками закривати цей заклад, але я це роблю свідомо, тому що розумію потреби сучасних учнів, які повинні навчатися у хороших умовах. Переконана, якщо зачиняються перед нами одні двері, то обов’язково відчиняються інші, — наголосила директорка оптимізованого ліцею Любов Садовська і анонсувала, що поки що себе в освіті вона не бачить.
Каже, що займатиметься сімейним бізнесом і своєю роботою наближатиме день перемоги.
Нагородження кращих серед кращих
Традиційними цього року на святі були нагородження та відзначення кращих серед кращих. Чи не найбільше грамот і дипломів отримав Городоцький ліцей №1, а директорка Лісоводського ліцею Оксана Михайлова стала лауреаткою премії імені Сергія Виноградського Городоцької міськради.
Колишніх вчителів не буває
Не оминули увагою на зібранні і вчителів-ветеранів, які навіть на заслуженому відпочинку навчають дітей. Одна із таких — Тамара Пантєлєєва, яка нещодавно повернулася з Естонії, де навчала українських школярів.
— Тривалий час я працювала у чудовій школі, потім пішла на пенсію. Коли розпочалася повномасштабна війна, я разом із внуками, батько яких військовий, була змушена виїхати в Естонію, і оскільки там було багато українських дітей, я стала їхньою вчителькою, — розповіла ветеран освітньої галузі Тамара Пантєлєєва. — Сьогодні про час, проведений там, я згадую з теплом, тому бажаю й тим педагогам, які через воєнні дії вимушено переїхали на Городоччину, з таким же теплом згадувати Городоцькі заклади освіти.
А таких освітян у нашій громаді двоє. Це вчителька фізики з Енергодара Марія Микитенко, яка зараз працює у Городоцькому ліцеї №1, та вчитель фізкультури зі Слов'янська Назар Реднікін, який навчає і фізично розвиває учнів Жищинецького ліцею.
Фото: Городок.City
Фото: Городок.City
Завершальним акордом відзначення професійного свята освітян був перегляд фільму про вчительські будні під час війни. Неодноразово у залі було чутно схлипування та у присутніх були помітні сльози. Сподіваємося, що наступного року вчителі плакатимуть лише від щастя.
