Текст підготований Городок.City в рамках конкурсу платформи пам'яті Меморіал, яка розповідає історії вбитих Росією цивільних та загиблих українських військових. Аби повідомити дані про втрати України – заповнюйте форми: для загиблих військових та цивільних жертв.
Спогади про полеглого військовослужбовця
«Я мав честь познайомитися з цим чоловіком. Він дійсно професіонал. Не всі військовослужбовці можуть проявляти такі риси характеру та вольові якості, як він. Віктор завжди виконував завдання по захисту своєї Батьківщини наполегливо та з максимальною самовіддачею, яка лише може бути. Але, на жаль, під час виконання чергового завдання, в районі Мар’їнки, він був важко поранений та госпіталізований.
У військовому госпіталі, що у Дніпрі, він прожив ще добу. Лікарі потім казали, що він дуже сильний, бо коли його відключили від апаратів ШВЛ, він ще дихав та мав тягу до життя. Але, на жаль...
Якби не його дії, він міг би загинути не один. Але, відштовхнувши механіка-водія, він врятував його від отримання опіків і таким чином зберіг йому життя».
Це розповідь заступника командира роти Михайла про сатанівчанина Віктора Тернавського, який вступив до лав Збройних Сил України у лютому, коли розпочалася повномасштабна війна. Понад пів року він разом із сином відважно боронив свою Батьківщину.
Останній шлях
26 вересня тіло Героя привезли у село Юринці. Власне, там він жив зі своєю сім’єю. Біля його будинку зібралися рідні, друзі, односельчани та побратими. Про те, яким був полеглий воїн за життя, Городок.City розповіла його тітка.
— Він був дуже доброю і відповідальною людиною, турботливим чоловіком та люблячим батьком. Усе намагався робити своїми руками. Навіть будучи на війні, забороняв дружині наймати майстрів, щоби щось відремонтувати вдома. Завжди казав: «Я приїду і все зроблю», — пригадує сестра військового Лариса Тернавська.
Похоронна Літургія за упокій душі українського військового відбулася у греко-католицькому храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці. Туди похоронна процесія йшла під дощем, а біля храму домовину з тілом воїна зустрічали сатанівчани з синьо-жовтими стягами та живими квітами. Похоронили Віктора Тернавського на Алеї Слави у смт Сатанів.
Фото: Городок.City
Довідково:
Віктор Тернавський родом із колишнього Волочиського району. Там закінчив школу і там навчався у Волочиському промислово-аграрному ліцеї. Пізніше вступив до Харківського технікуму. У Харкові він і одружився. Коли повернувся на Хмельниччину, його з дружиною направили на роботу у Сатанівську громаду, де пара й оселилася.
Спершу Віктор разом із дружиною працював у школі, потім - на цукровому заводі. Виконував також і різні будівельні роботи. До повномасштабної війни був бригадиром. А загалом, як згадують рідні, полеглий був майстром на всі руки, тому люди його поважали і рахувались з його думкою.
Нагадаємо, що за час повномасштабної війни із Сатанівської громади загинуло вже четверо військовослужбовців. Окрім Віктора Тернавського, війна забрала життя також у Володимира Савчишина, Павла Яворського та Назара Дмитрини.
