Російсько-українська війна
Місяць тому, 9 жовтня, городоччанин Святослав Легкий разом з побратимами підірвались на протитанковій міні. Наш захисник отримав важкі травми. Сьогодні він — на лікуванні в Одесі. Як розповіли Городок.City рідні пораненого бійця, лікарі прогнозують довготривале лікування – вісім-десять місяців.
40-річний Святослав Легкий на захисті нашої держави перебуває від початку російсько-української війни. Ще вісім років тому він добровольцем пішов на фронт.
Святослав служив у піхоті 57 мотострілецької бригади. Роки — в окопах та в бліндажах. Неодноразово чоловік був поранений, але знову і знову повертався на фронт.
— І осколкові поранення були, і контузії, і рука прострілена, із палицею ходив — і все одно туди повертався, — розповідає дружина Святослава Христина. — І я вже просила, і донечка благала «не ходити таткові на лоботу», та він не слухає. Каже: «А на кого я своїх хлопців залишу? Та й роблю це заради того, щоби мої діти туди не йшли».
Фото: Домашній архів
Коли почалася повномасшабна
Коли почалася повномасштабна війна, Святослав Легкий, командир взводу, разом зі своїми бійцями тримав лінію оборони на Луганщині. Кожна хвилина для нього та його побратимів була як остання. Потім їх відправили на Херсонщину, де Святослав і отримав важке поранення.
— Хлопці звільнили Давидів Брід і проводили зачистку від орків, — розповідає батько Святослава. — У них була інформація про те, що в лісі укріпилися рашисти. Зачистка йшла з двох напрямків. По завершенні завдання дві групи військових зустрілися, але, як виявилося, вони перебували на мінному полі. Танк, до якого прямував син, наїхав на міну…
Як додає дружина Святослава, від смерті його врятували сучасні бронежилет та каска.
— Хоча передня частина бронежилету розірвалася повністю, але внутрішні органи вціліли, — каже дружина Христина. — Переламані лише ребра. У той же час постраждали всі відкриті ділянки тіла: численні опіки, рвані рани, пошкоджені рогівки в очах, роздроблена нижня та верхня щелепи, вибуховою хвилею вибиті всі зуби.
— Дві години його побратими несли із мінного поля, — продовжує, важко зітхнувши, пан Григорій. — Спочатку син був у медзакладі у Миколаївській області, а потім гелікоптером його доправили до Одеси.
Тривале лікування
Зараз Святослав лікується в Інституті очних хвороб і тканинної терапії ім. В.П. Філатова НАМН України. Вже переніс одну операцію на лівому оці, і цього тижня буде ще одна. За прогнозами лікарів, лікування та реабілітація триватимуть 8-10 місяців. Лише ліве око зможуть відкрити місяців через шість.
— Поки чекаємо, чи приживеться рогівка, яку йому пересаджували, далі потрібно буде нарощувати кістки щелепи, і тільки після того, як кістка приживеться, будуть встановлювати зубні імплантати, — розповідає Христина, яка зараз поряд з чоловіком в Одесі.
Святослав із донечкою.Фото: Домашній архів.
— Та, як каже мій син: «Це війна, тату». І це треба пережити, — додає батько і з ледь помітною посмішкою продовжує: «Декілька днів тому Святослав вийшов зі мною на відеозв’язок, і коли я почув: «Тату, я тебе бачу», то аж серце защемило….
Третього не дано
Хоча, продовжують рідні воїна, вони знають, що після того, як Святослав одужає, він знову повернеться на службу в ЗСУ. Бо він ніколи не залишить своїх хлопців, побратимів.
— Тим, хто там не був, важко його зрозуміти, — продовжує Григорій Анатолійович. — Син каже, що мусить помститися за тих хлопців, яких немає. Прощення рашистам не буде. Не може бути з ними домовленості. Поки вони існуватимуть, доти існуватиме загроза. Ми зараз дійшли до такої точки, коли або ми їх поборемо, або вони нас. Третього не дано.
Та головне, що просить син – подякувати всім людям, які допомагають армії. Тим, хто дає кошти, купує спорядження, хто привозить допомогу. Фронт і тил — це єдина система. Якщо впаде тил, то не буде і фронту. Тому тут важлива взаємодія і співпраця.
Підтримати рідних нашого захисника та віддячити Святославу Легкому за героїзм можна, перерахувавши кошти на карту ПриватБанку:
4149 4993 7571 8713 Гнилицька Крістіна Костянтинівна (дружина Святослава).
