Автівка для бійців з Городоччини
Городоччанка власними силами збирає кошти на автомобіль для підрозділу, в якому служить її чоловік та однокласник. Із необхідних 250 тисяч гривень 74 тисячі вона зібрала за чотири дні.
Родина
Аліна та Дмитро народилися у селі Клинове на Городоччині. Потім переїхали до Хмельницького. Мають донечку Ніколь, яка навчається у другому класі. Аліна — бухгалтер, Дмитро ж до війни працював на будівельних роботах, часто бував у відрядженнях у Києві.
Аліна та Дмитро з донечкою.
— Як тільки ми дізналися, що росія вдерлася до України, Діма одразу вирішив, що піде захищати Батьківщину. Він не міг стояти осторонь, — розповідає Аліна.
Доброволець
У ніч з 24 на 25 лютого Дмитро повернувся із відрядження і разом з дружиною поїхав до Городка у військкомат, в якому стояв на обліку. Чоловік записався до територіальної оборони.
— 8 березня Дмитра офіційно мобілізували, і з того часу він несе військову службу у лавах ЗСУ. Багато хто з городоцьких хлопців потрапив до 128 окремої гірсько-штурмової бригади. Разом з Дмитром до армії пішов і мій однокласник Ярослав, — розповідає Аліна. — З самого початку і до сьогодні вони служать пліч-о-пліч. Зараз з побратимами визволяють Херсонщину. Вони на «нулі», тобто там, де найактивніші бойові дії.
Волонтерка-початківець
Як розповідає Аліна, все, чого не вистачало чоловікові для несення служби, вони купували самостійно за свої кошти. Але тепер, коли постала необхідність у автівці, вона зрозуміла, що самотужки з цим не впорається.
— На фронті автомобілі — то є витратний матеріал, тобто дуже швидко виходять із ладу, — розповідає Аліна і з сумом додає: «Чоловік розповідав, що машина їм потрібна, щоб швидко вивозити поранених хлопців з поля бою. І не тільки поранених…»
Після втрати підрозділом чергової машини, військові залишилися без засобу швидкого пересування. Звісно, це проблема не тільки даної конкретної бригади. Подібні випадки на фронті не рідкість, а, скоріш за все, — правило. І великі волонтерські фонди не встигають забезпечувати всіх автомобілями.
У часи війни Дмитро став захисником, а Аліна — волонтеркою.
— Були навіть думки напозичати грошей, — розповідає Аліна. — Але подумала, що я вже віддала немало для захисту України, я віддала найдорожче — чоловіка. Тож може люди мені допоможуть хоча б грошима.
Відкриття збору
— Я оформила банківську карту з відкритою інформацією про рух коштів на ній, — розповідає волонтерка, — і розмістила оголошення про збір на авто у соціальних мережах Facebook та Instagram.
Аліну підтримали батьки, родичі та знайомі. Наприклад, двоюрідний брат одним платежем одразу переказав 12 600 гривень. І за перші чотири дні на карту надійшло 76 тисяч гривень.
— Але я не якийсь відомий блогер. Я звичайна людина. Тож моє оголошення можуть побачити людей 500 усього, — розповідає Аліна. — Тож я шукаю шляхи розповсюдити інформацію про збір коштів, щоб хлопці якомога скоріше стали мобільними.
Підтримка
Жінка вже заручилася підтримкою городоцьких волонтерів Максима Басуна та Віталія Підлісного, які пообіцяли їй допомогти підшукати надійне авто, коли кошти будуть зібрані. Начальник другого відділення Хмельницького територіального центру комплектування та соціальної підтримки Володимир Миронович Стецко запевнив, що допоможе у процесі юридичного оформлення, щоб при взятті автомобіля на баланс ЗСУ машина потрапила точно в підрозділ Дмитра та Ярослава.
— Я вірю, що земляки відгукнуться на моє прохання та допоможуть, хто скільки зможе, — говорить Аліна. — Від нашої підтримки в тилу залежить багато. Ми можемо врятувати життя нашим захисникам. Маленькими кроками ідемо до великої перемоги.
Долучитися до збору коштів, організованогоАліною, можна за посиланням:
- Посилання на банк Моно: https://send.monobank.ua/jar/7FTEqrzvCt
- Номер картки Банки 5375411201083669
