Родина-волонтер
Подружжя Замятіних, Світлана та Дмитро, згуртували навколо себе не тільки всіх членів своєї родини, але й багатьох небайдужих городоччан. Вони виготовляють окопні свічки, пічки, «запальнички» для розпалу, маскувальні шоломи та сітки.
«Великий працьовитий мурашник»
Ще теплої осені Світлана та Дмитро розпочали допомагати нашим бійцям підготуватися до зимових холодів. Вирішили, що з настанням морозів військових, які знаходяться на позиціях, можуть зігріти окопні свічки. У складних умовах окопна свічка здатна не тільки освітити невелике приміщення, але й обігріти його.
— У процесі виготовлення свічок, крім нас із Дмитром, задіяні наші діти та наші батьки, — розповідає Світлана. — За цей час ми виготовили вже понад 800 свічок.
Та у певний момент подружжя стикнулося з проблемою нестачі матеріалів для виготовлення свічок.
— Ми звернулися до городоччан із проханням допомогти нам парафіном, картоном, консервними банками, які слугують корпусом для окопної свічі, — пригадує Світлана. — І люди відгукнулися.
Спілка бджолярів Городоччини передала волонтерам віск, священники католицьких та православних церков — свічки та парафін, місцеві заклади харчування та Сатанівський плодоконсервний завод — бляшанки.
— Наші люди просто неймовірні і дуже чуйні, — говорить Світлана Замятіна. — Ми усі — як один великий і злагоджений організм, як великий працьовитий мурашник.
Волонтер-винахідник
Виготовляючи окопні свічки, Дмитро винайшов спосіб, як можна їх використовувати ще з більшою користю. Для цього він розробив модель переносної пічки, паливом для якої є саме окопні свічки.
Дмитро Замятін.
— Я придумав пічку, недорогу і дуже зручну. Вона легко розкладається, небагато важить. Її можна встановлювати в окопі, бліндажі і навіть в автомобілі, — розповідає винахідник. — Для її виготовлення потрібно зовсім небагато бляхи. Та головна перевага цієї печі — вона не дає білого диму. А це означає, що наші бійці, запаливши її, не викажуть ворогу свого місця розташування.
Інші волонтери підхопили цю ідею і тепер також виготовляють печі за зразком Дмитра.
А городоцький волонтер продовжив розробляти свої винаходи. Наступний — так звана «українська запальничка».
— Якщо просочити парафіном ватні диски і вкласти в них ґніт, то виходять такі собі запальнички. Одна така запальничка може горіти до 8 хвилин, — розповідає Дмитро. — У випадках, коли під рукою немає сухої трави або іншого матеріалу для розпалу, вона дуже виручає.
Зимове маскування та запашний чай
Крім роботи в «домашньому цеху», дружина Дмитра пані Світлана долучилася до волонтерів у Городоцькій бібліотеці. Там жінка допомагає фасувати лікарські чаї, зібрані городоччанами влітку. Також плете маскувальні сітки та в’яже маскувальні шоломи військовим на зиму.
Світлана Замятіна.
— Зараз, коли почалася зима, наші бійці потребують маскувального одягу і сіток. Ми займаємося їх виготовленням у бібліотеці, але нам не вистачає «рук». Тож, якщо ви хочете наблизити перемогу, приходьте до нас, — запрошує Світлана.
— Також можна допомогти матеріалами для виготовлення окопних свічок. Якщо маєте змогу, приносьте гофрований картон, бляшанки з-під консервів, парафін, бо ми маємо гуртуватися та допомагати нашим воїнам, — додає жінка.
Волонтерський пункт у бібліотеці в Городку (вул. Грушевського, 51) працює з понеділка по п’ятницю, з 11.00 до 16.00 години.
