Хранитель історії
23 березня Городоччина провела в останню путь Павла Залуцького. Зберігач фондів Городоцького музею пропрацював чимало років у скарбниці історії. Був талановитим екскурсоводом, прекрасно знав історію. А ще — був патріотом. Саме тому пішов до лав ЗСУ. І за свою державу віддав життя.
Павло Залуцький жив у невеличкому будинку над ставком у Городку. З дитинства захоплювався історією України тому після школи став студентом історичного факультету Тернопільського національного педагогічного університету. Рік працював вчителем історії у Підлісноолексинецькій гімназії, в яку щодня доїжджав.
— Павло був дуже відповідальним. Щоранку, о восьмій годині, його вже можна було побачити в гімназії, хоча від початку села до навчального закладу 5 кілометрів ще мусів іти пішки. Це була людина слова і великої доброти. Діти його любили та із задоволенням слухали його лекції, — ділиться спогадами директор Підлісноолексинецької гімназії Валентин Гурний.
Наступним і останнім місцем роботи Павла Залуцького був Городоцький краєзнавчий музей. Там він працював зберігачем фондів і проводив екскурсії для городоччан та гостей міста.
Фото: Городок.City
Охайно вбраний історик розповідав відвідувачам музею історію рідного краю та охоче відповідав на всі їхні запитання, адже кожен експонат у музеї для нього був важливим.
— Він жив роботою і музейною справою. Люди казали, що в нього горіли очі, коли він проводив екскурсії і показував людям музейні експонати, — пригадує колега Павла Залуцького Сергій Щур.
Війна
Коли в Україні розпочалася повномасштабна війна, Павло записався до територіальної оборони, щоб патрулювати містом. Бувало, що після чергування він не йшов додому, а розвантажував гуманітарну допомогу для переселенців.
— Це була людина, яка відкладала всі свої справи на потім, а спершу робила те, що приносило суспільно важливу користь, — пригадує товариш захисника.
Два місяці тому Павла Залуцького мобілізували до лав Збройних Сил України. Військову підготовку він проходив у Британії. Як відмічають колеги, там з кожним днем він ставав все мужнішим. І хоч розумів, що війна не така, якою її показують по телевізору, був готовий боронити свій край.
Він став гранатометником аеромобільного відділення однієї з військових частини ЗСУ. Але недовго носив військову форму, 18 березня, внаслідок артилерійського обстрілу, серце хороброго хранителя історії перестало битися. Він загинув під Бахмутом Донецької області.
Останнє фото Павла Залуцького, зроблене за день до загибелі
— Звістка про загибель Павла досі не вкладається в голові. Таке враження, що він зараз десь у музеї розкладає експонати та готується до чергової екскурсії... — з сумом у голосі каже Андрій Горбань, голова громадської спілки Up_To_Future.
Останній шлях захисника
23 березня городоччани зустрічали свого Героя, стоячи навколішках обабіч доріг. Біля музею в його честь звучала відома пісня Назарія Яремчука «На могилі моїй посадіть молоду яворину», і в цей момент плакали навіть діти.
Декілька годин у рідній домівці, і остання мандрівка вулицями Городка. Дорогою, якою Павло Залуцький щодня ходив на роботу. Похоронна процесія іде повільною ходою. Навкруги панує тиша. Перехожі, навіть ті, які не знали полеглого, віддають йому шану у тихій молитві. А похоронну музику перебиває відлуння повітряної сирени.
Похоронна Служба за упокій душі полеглого воїна відправилася у Храмі Святої Людмили Княгині Чеської. Молитву провадили священники різних конфесій, які діють на теренах Городоччини. Опісля, похоронна процесія рушила до місцевого кладовища, де на Алеї слави, під звук військового салюту, похоронили українського Героя.
— Нам його дуже не вистачатиме. Ми завжди згадуватимемо, як він проводив екскурсії в музеї і з яким захопленням розповідав по свою Городоччину, — каже Леся Якубко, виконувачка обов’язки директора Городоцького краєзнавчого музею.
На згадку про службу сина, мамі Павла Залуцького вручили державний стяг.
Він мріяв про власну справу. Хотів бути успішним та створити свою сім’ю. Але на встиг. Тепер йому назавжди залишиться 32 роки.
