В пам'ять про Героя
Члени Клубу імені Сергія Виноградського прагнуть увіковічити пам'ять про свого колегу Павла Залуцького. Зокрема пропонують назвати його іменем центральний експозиційний зал у Городоцькому краєзнавчому музеї на другому поверсі. Про це Городок.City розповів Почесний член Клубу ім. С. Виноградського Олександр Котлінський.
26 квітня минуло 100 днів від того, як зберігач музейних фондів Павло Залуцький востаннє був на своєму робочому місці. Цього дня колеги загиблого захисника у пам'ять про нього придбали прапор десантно-штурмової бригади, де служив Павло, та встановили його поряд із фото загиблого в експозиційному залі на першому поверсі.
Куток пам'яті Павла Залуцького.Фото: Городок.City
— У мене Павло асоціюється саме з експозицією, присвяченій російсько-українській війні. З початку повномасштабного вторгнення, коли волонтери почали приносити у музей експонати із фронту, Павло їх всіх детально вивчав, — розповідає заступник начальника відділу культури Городоцької міської ради Сергій Щур. – А коли сам приєднався до лав ЗСУ, то дуже гордився тим, що став десантником.
Експозиційна зала на другому поверсі музею.Фото: Городок.City
Нагадаємо, Павло отримав повістку і долучився до лав ЗСУ у січні цього року. Пройшовши навчання за кордоном, став гранатометником аеромобільного відділення однієї з військових частини української армії. Життя воїна обірвалося 18 березня в районі пункту Оріхово-Василівка Бахмутського району Донецької області внаслідок артилерійського обстрілу, завданого військовими формуваннями російської федерації.
— Павло пішов на небо молодим, але він матиме життя тут, у музеї, — сказав науковець. – Він матиме життя у своїх творах, які написав, але найголовніше – у тих людях, для яких він проводив екскурсії. Я думаю, що це найменше, що ми можемо зробити у пам'ять про нього.
Олександр Котлінський.Фото: Городок.City
Підтримує таку ініціативу і голова Клубу ім. С. Виноградського Петро Кривий.
— Павло був надзвичайно закоханий в історію і був для нас науковим авторитетом. Він був професіоналом своєї справи. Готував кандидатську дисертацію. Це була дуже амбіційна і дуже перспективна людина, — сказав Петро Кривий. — До сьогодні не можу повірити, що його вже не має.
