Непоправна втрата
7 листопада жителі та жительки Сатанівської громади провели в останню путь полеглого захисника України 39-річного Віталія Александрова. Він загинув 16 жовтня під час виконання бойового завдання на Покровському напрямку.
Пам'ятне фото ГерояФото: Городок.City
Історія воїна
Веселий, щирий та доброзичливий — саме таким залишиться в пам'яті родини Віталій. Чоловік народився 1985 року у Городку. Згодом з родиною переїхав до Сатанова, а всі канікули та вихідні проводив у селі Мартинківці, звідки родом його мама. Там він мріяв мати дім, щоб приїжджати з сім’єю та відпочивати.
Маленький Віталій з батьками та сестричкою. Батько Героя помер молодим. Тож виховувала його та сестру мати. Фото: Сімейний архів родини Александрових
— Це було його улюблене місце, там він дитиною пас корів і ходив з дідусем рибалити на річку Збруч. Зі мною лазив по деревах... У нас було безтурботне дитинство, — пригадує Ілона Піменова, молодша сестра полеглого воїна.
За її словами, Віталій після закінчення школи здобував освіту у Чемеровецькому медичному коледжі. Потім півтора року працював фельдшером у селі Варівці. Опісля пішов в армію і понад рік служив в десантно-штурмових військах на Хмельниччині.
— Два роки тому він одружився. Разом з дружиною проживав у Броварах на Київщині. Працював на заводі. А у червні цього року добровільно став військовим. Пройшовши трьох місячний вишкіл, потрапив на самий нуль, — розповідає Ілона.
16 жовтня у бою у селі Лисівка Віталій отримав поранення несумісні з життям. Додому на щиті він повернувся 7 листопада.
Похорон
Тихим осіннім ранком у Сатанові навіть погода нагадувала про ще одну обірвану долю. Біля храму Благовіщення Пресвятої Богородиці зібралися люди: рідні, друзі, сусіди, вчителі та ті, хто, можливо, ніколи не знав Віталія, але прийшов віддати останню шану українському захиснику.
Над закритою труною схилилися дружина, сестра й дядько воїна, поки священники різних конфесій промовляли молитви. Після завершення церемонії похоронна процесія вирушила через центр селища у напрямку села Мартинківці. Мешканці Сатанова утворили живий коридор, аби віддати шану Віталію. Скорботну атмосферу підсилили траурні мелодії військового оркестру.
— Це важка втрата для нашої родини та всієї України. Віталік виконав свій обов’язок і ми безмежно ним пишаємося. Вічна пам’ять Герою, — сказав троюрідний брат полеглого воїна Роман Навроцький.
До села люди їхали автівками та автобусом. А потім, через усе село, йшли пішки до кладовища. Дорогою пригадували Віталія. Поховали його під звук військового салюту поруч із могилою матері, яка пішла з життя рік тому. У нього залишилися дружина, сестра та племінники.
