Почесне звання
У їхньому будинку ранок починається не з будильника. Спершу десь грюкають двері дитячої кімнати, потім чути чиїсь швидкі кроки коридором — хтось шукає спортивну форму, хтось просить маму заплести косу, а наймолодший уже тулиться до неї на кухні, поки на плиті шкварчить сніданок. За великим столом тут ніколи не буває порожньо, а тиша — рідкісний гість.
Але саме у такому щоденному гаморі, турботах і нескінченних дитячих «мамо» живе те тепло, про яке Валентина Стрихуляк мріяла ще змалку. Дивлячись на свою бабусю, яка виховала шістьох дітей, вона хотіла, щоб і у неї була велика родина. Тоді Валентині здавалося, що великий стіл, за яким збирається вся сім’я, — це і є справжнє щастя. Сьогодні вона сама мама шістьох синів і двох доньок, якій Президент присвоїв звання «Мати-героїня». Відзнаку їй вручили восьмого травня у Хмельницькому, напередодні Дня матері.
Історія Валентини Стрихуляк
Валентина — корінна городоччанка. Каже, що завжди любила своє місто, тому ніколи не планувала звідси виїжджати. Після школи навчалася на педагогиню в Інституті релігійних наук у Городку. Також здобула спеціальність перукаря, щоправда, більше для себе, ніж для роботи.
Із майбутнім чоловіком Олегом вона познайомилася 13 травня 2003 року. Уже через місяць, у день спомину Святого Антонія, хлопець зробив їй пропозицію. Цей день для родини особливий, адже батька Валентини звати Антоній, тому святого вони вважають покровителем своєї сім’ї.
20 вересня молодята одружилися. А вже у липні 2004 року в них народився перший син — Любомир. Згодом на світ з’явилися Марія, Назар, Арсен, Маргарита, Марк, Мар’ян та наймолодший Ренат.
У родині кажуть, що деякі дати у їхньому житті — символічні. Мар’ян народився сьомого липня 2020 року, а мешкають Стрихуляки у будинку під номером сім. А наймолодший син Ренат святкує день народження саме у День матері – 10 травня йому виповниться три роки.
Чи складно бути багатодітною мамою
На запитання, чи складно виховувати вісьмох дітей, Валентина усміхається і відповідає, що ні. Але зізнається, що немає ані вихідних, ані відпусток.
— Це просто нереально. Постійно комусь щось потрібно: у когось щось болить, у когось проблеми в школі, хтось посварився з другом. І так постійно. Але це мій вибір. Я щаслива, що маю стільки своїх пташенят. А найбільше люблю, коли на свята у нас збирається вся велика родина — так, як колись було у моєї бабусі, — каже жінка.
Найбільшу складність вона вбачає в іншому — виховати дітей хорошими людьми у сучасному світі.
— Ми стараємося прищепити їм християнські цінності, навчити бути добрими і людяними. А ще дуже важко виховувати дітей у час війни. Не знаєш, як складеться їхня доля, які професії вони оберуть, яке майбутнє на них чекає, — говорить Валентина.
Каже, сьогодні її найбільша мрія — мир. Щоб її діти більше не бачили війни. Щоб у кожного з них добре склалося життя, щоб вони займалися тим, що люблять, і завжди залишалися людьми.
— Це для нас найголовніше, — каже мати-героїня.
Наразі разом із батьками проживають шестеро дітей. Старші син і донька мешкають у Польщі, але часто приїжджають додому.
Увесь свій час подружжя присвячує дітям та сімейній справі — продають м’ясо і виготовляють м’ясну продукцію. А ще Валентина дуже любить готувати для своєї великої родини різні смаколики. Часто експериментує на кухні, а допомагають їй у цьому діти.
