Чергова втрата
Микола Підкаміний — дев’ятий воїн із села Клинове Сатанівської громади, життя якого забрала війна. Його серце зупинилося 21 листопада на Донеччині. Прощалися з захисником 4 грудня у його рідному селі.
Пам'ятне фото.Фото: Городок.City
Останній шлях воїна
Тихого зимового ранку в Клиновому біля школи зібралися діти зі стягами в руках. Церковний дзвін сповістив болючу звістку — додому на щиті повертається воїн. Односельці та рідні, утворивши живий коридор, віддали йому шану хвилиною мовчання. Після короткої молитви похоронна процесія рушила довгою дорогою до домівки покійного.
— Він жив у кінці села, аж під Кутківцями, — зазначають односельці захисника.
У рідному домі мати востаннє торкнулася холодного чола сина, а сестри омили його сльозами. На подвір’ї військові розгорнули над домовиною синьо-жовтий стяг і прозвучав Державний гімн, що лунав для Миколи вже у строю небесного війська.
І знову далека дорога до місцевого храму, де за душу покійного молилися священники різних конфесій. Поховали його на місцевому кладовищі. У нього залишилися донька, онука, дві сестри та 75-річна мати.
Історія захисника
Микола Підкаміний народився і все життя прожив у Клиновому. Спеціальність тракториста здобув у Кутковецькому училищі, а строкову службу проходив в Азербайджані.
— Ми з ним йшли в армію в один день. Тільки він поїхав в Азербайджан, а я — в іншу сторону. Також разом ходили до школи. У дитинстві розводили голубів та кроликів і часто ними обмінювалися, — пригадує однокласник Володимир Сиско.
Фото: Городок.City
— Він був дуже доброю та чуйною людиною. Надійним другом, на якого завжди можна було покластися, — додає однокласниця Валентина Одукалець.
Фото: Городок.City
Певний час Микола працював на залізниці, а згодом — різноробом, оскільки постійного місця роботи не мав. Двічі одружувався. Від першого шлюбу мав доньку, але сімейне життя не склалося, тому останні роки проживав із матір’ю.
Призвали до лав ЗСУ Миколу Підкаміного 4 травня 2024 року. Вишкіл він проходив у Кам’янець-Подільському, а в кінці червня почав нести службу на Донеччині. Був кулеметником взводу та стрільцем роти однієї з військових частин ЗСУ. Загинув 21 листопада у населеному Часів Яр.
