Похорон Героя у Великому Карабчієві
Тихим туманним ранком 24 січня узбіччя доріг у кількох селах Городоччини були встелені хвоєю та гвоздиками. Цього дня додому на щиті повернувся ще один полеглий воїн. Війна забрала життя 38-річного Олександра Гардиша із села Великий Карабчіїв.
Земляки та землячки зустрічали його навколішках, а на його подвір'ї сяяли яскраві вогні лампадок. Про те, що це похорон Героя, вказували й жовто-блакитні квіти, якими було встелене подвір'я захисника.
Похоронне фото Олександра ГардишаФото: Городок.City
Історія захисника
Олександр Гардиш народився 1987 року у Великому Карабчієві, де прожив усе життя. У дитинстві він захоплювався футболом і риболовлею, мав багато друзів. Був одружений, але сімейне життя не склалося, тому жив із батьками.
— Його тато помер два роки тому, а мати... Я не знаю, як вона має пережити це горе. У мене також син військовий і я щодня чекаю від нього дзвінка. Коли ж він не виходить на зв'язок, для мене час зупиняється. А мати Олександра вже не дочекається телефонного дзвінка від сина... Дай їй Бог сили витримати цей біль і доземний уклін за сина, який загинув за нас усіх. Це мій учень, який ходив в один клас із моєю донькою. Ніколи не думала, що мені доведеться хоронити своїх учнів, — зі сльозами сказала класна керівниця Олександра Гардиша Лариса Погоревич.
— Я запам'ятав Сашка веселим, життєрадісним і дуже добрим чоловіком, який завжди готовий був допомогти. Востаннє ми спілкувалися 6 жовтня, а вже 9 жовтня його мобілізували представники ТЦК з Дунаївців. Відразу після цього він пройшов медогляд і поїхав на навчання, — розповідає друг полеглого воїна Сергій Мороз.
Сергій МорозФото: Городок.City
За словами односельців, Олександр проходив вишкіл на Рівненщині, а згодом — у Польщі. Проте воював не довго. Уже 19 січня 2025 року Олександр отримав поранення, несумісне з життям. Його серце перестало битися на Курщині.
— Сьогодні важкий і трагічний день для нашого Великого Карабчієва. Усі, хто знав Олександра Гардиша, можуть сказати про нього лише добре. Він був доброю дитиною, гарним і спокійним учнем, турботливим сусідом, батьком... Війна забирає найкращих, — зазначила староста села Надія Півень.
Похорон захисника
В останню путь захисника проводжали рідні, друзі, однокласники та однокласниці, односельці й односелиці, і навіть ті, хто його не знав.
Виносили домовину із подвір’я під крик матері, яка просила не забирати в неї сина. А потім почався дощ, наче й небо плакало за полеглим воїном.
Похоронна Літургія за упокій душі Олександра Гардиша відправлялася у місцевому храмі. Звідти труну з загиблим несли військові до кладовища.
Він став третім воїном із села Великий Карабчіїв, але першим, якого похоронили у селі. У нього залишилася донька, мати, сестра та племінниця.
