Пам'ятні дошки
У селі Чорниводи Городоцької громади 27 квітня вшанували пам’ять трьох Героїв, які віддали свої життя за Україну. На в’їзді до села на честь Валерія Рижого, Романа Водяного та Анатолія Ліри встановили пам’ятні дошки.
Того дня біля пам’ятника жертвам Голодомору зібралося чимало мешканців Чорнивод. Зі щемом у серці згадувала полеглих Героїв Віра Мельничук, вчителька-пенсіонерка, яка знала кожного з них.
— Валерій Рижий, Роман Водяний та Анатолій Ліра були прекрасними людьми, — сказала вчителька. — Когось з них навчала, з кимось спілкувалася як із батьками своїх учнів. І їм би жити й жити, працювати, ростити дітей, а довелося захищати зі зброєю в руках нашу батьківщину. Здавалося, що слово війна — у минулому, лише у книгах, та виявилося все на яву.
Головний ініціатор справи — колишній військовий, який пішов на війну разом із загиблим Романом Водяним.
— Все це робили своїми силами, долучалися і молодь, і старші, — розповів Микола Кльоц, ветеран війни та житель села. — Залили фундамент, привезли землю, поклали бруківку, зварили каркаси для стендів, замовили прапори. Дуже хочеться, щоб молоде покоління бачило, завдяки кому вони живуть.
Як розповів староста села Чорниводи, минулого року на шкільному подвір’ї вже була встановлена стела на честь загиблих воїнів. Проте, як підкреслив він, завдяки самоорганізації громади тепер на в’їзді до села височіє ще один символ вічної пам’яті, шани та безмежної вдячності тим, хто віддав найцінніше за мир та свободу.
Фото: Городок.City
— Люди прагнуть, щоб пам'ять про наших воїнів жила вічно, — сказав Віктор Пшонко, староста Чорниводського старостинського округу. — І тепер кожен, виїжджаючи із села чи в’їжджаючи у село, щоразу бачитиме, завдяки кому Україна є і буде.
Вдячність рідних
Розділити біль втрати та вшанувати пам'ять Героїв прийшли їхні рідні. Вадим Водяний, батько загиблого Романа, не стримував сліз вдячності.
— Дякую чорниводській громаді за те, що не забувають воїнів, мого сина, подяка старості села, дівчатам зі школи, які допомагають воїнам, — сказав чоловік.
І коли урочиста частина відкриття пам’ятних дошок завершилася, полотна із стендів були зняті та священник освятив їх, рідні трьох захисників ще довго стояли, плачучи біля фотографій своїх найдорожчих.
— Мої сини Роман та Олександр були в Києві, коли почалося повномасштабне вторгнення. І вони відразу стали на захист батьківщини. Старший син тоді сказав: «Мам, я не уявляю, як вони (росіяни, — ред.) прийдуть сюди і знущатимуться із нас», — поділилася своїм болем та спогадами Світлана Водяна, мати загиблого Романа Водяного. — Сини несли службу під Херсонщиною. Під час обстрілу градами молодший був поранений, а старшого засипало завалами. Брат ще намагався його витягти, випорпати з-під завалів, кричав: «Брат, живи!». Але Роман вже був бездиханний…
Хочу, щоб люди пам’ятали про таких героїв, шанували їхню пам’ять, щоб допомагали нашим ЗСУ, щоб ставали на захист всіма силами. Дякую всім односельцям, чорниводським господиням, які годують наших воїнів. Люди, допомагайте, захищайте кожного з нас так, як вони захищали, і бережіть пам'ять про захисників, які віддали найдорожче – свої життя за нашу мирну ніч і мирний день.
Фото: Городок.City
Нагадаємо, городоччани та гості міста можуть вшанувати пам'ять героїв біля Стели пам’яті у Городку. Її було відкрито 29 вересня 2023 року у центрі міста. Стелу символічно назвали «Це моє небо. Це моя земля».
