Щотижнева акція
19 квітня у Городку біля пам’ятника М.Грушевському вдруге зібралися рідні захисників, які зникли безвісти під час несення військової служби.
Вперше акція за участі родин воїнів, доля яких досі невідома, а також небайдужих городоччан відбулася 12 квітня. Тоді, щоб привернути увагу до проблеми пошуку зниклих безвісти, учасники акції вирішили виходити щосуботи о 9:00 ранку. Цього разу вони зібралися напередодні Великодня.
— У той час, коли весь цивілізований світ готується до святкування Великодня, Україна вмивається сльозами, — зазначила Олена Гріх, секретар Городоцької міської ради, співорганізаторка та учасниця акції. — Лише на Городоччині проживають 145 родин військових, які постраждали від війни найбільше. 76 родин отримали сповіщення про загибель, 67 — про зникнення безвісти, ще двоє захисників перебувають у полоні. Ми не маємо права залишити ці родини сам на сам зі своїм болем. Тож закликаю всіх городоччан долучатися до акції.
Бути почутими
12 квітня під час акції рідні зниклих безвісти стояли у красномовному мовчанні. Вони тримали державні та бойові прапори — і портрети своїх близьких. Здавалося, саме погляди зі світлин зверталися до перехожих. А 19 квітня рідні військових почали говорити.
Віра ДідурФото: Городок.City
— Моє серце не знає спокою вже 11 місяців, відтоді як зник мій син Олександр. Частина моєї душі зникла разом із ним, та інша вірить, що він повернеться. І в об’єднанні з батьками, дружинами, сестрами зниклих безвісти бійців я віднайшла розраду, — звернулася до учасників акції та городоччан Віра Дідур. — Ми не лише сестри по нещастю, ми ще й сестри по надії. Наше спільне горе з’єднало наші душі. І поки ми живі — ми боротимемося за повернення наших близьких додому.
Не стримувала емоцій і тітка загиблого городоччанина Андрія Франовича. Жінка приїхала із-за кордону до Городка лише на свята і доєдналася до акції, аби нагадати про свого племінника.
Городоччанка сподівається, що акція приверне увагу суспільства до повернення тіла Андрія Франовича додому.Фото: Городок.City
— Андрій служив у 35 бригаді, 137 батальйоні на Херсонщині. Він загинув 12 жовтня 2022 року, — розповідає жінка. — Але його тіло досі не повернули додому. Я хочу, щоб про нього не забули. Щоб моя сестра мала змогу хоча б поплакати на могилі сина…
Підтримка тих, хто втратив своїх рідних
До другої акції приєдналися також родини загиблих воїнів. Сестра Нікіти Руденка, який загинув рік тому, приїхала в Городок, щоб вшанувати пам’ять брата.
Анастасія, сестра Нікіти Руденка.Фото: Городок.City
— Неймовірно важко пережити втрату рідної людини. Минув рік, а я досі не можу повірити, що Нікіти більше немає, — зізнається Анастасія. — Але я маю змогу відвідати його могилу. А тим, хто досі чекає на звістку, ще важче. Я тут, щоб підтримати їх… щоб вони знали — ми чекаємо й віримо разом із ними.
Свою підтримку батькам зниклого Ярослава Ципляка висловила й мама загиблого Владислава Хаєцького, його однокласника.
Оксана ХаєцькаФото: Городок.City
— Я звертаюся до батьків та однокласників мого сина і Ярослава. Можливо, не всі зараз у Городку, але навіть одна людина є підтримкою для родин, — сказала Оксана Хаєцька. — І навіть клаксоном підтримати нашу мирну акцію — це вже знак, що нас бачать і чують.
Про важливість участі в акції говорила і городоччанка Крістіна Ковнацька:
— Неможливо залишатися осторонь, коли бачиш біль в очах батьків, матерів, дружин та сестер. Я не знаю, чим можу допомогти… Але хоча б своєю присутністю. Можливо, це допоможе їм не втратити надію.
Наступна акція «Зниклі безвісти — не значить забуті» відбудеться 26 квітня о 9:00 біля пам’ятника М. Грушевському.
