Випускний вечір ліцеїстів
18 червня випускники Городоцького ліцею №1 отримали свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти та остаточно попрощалися зі школою. Випускний вечір відзначили три одинадцяті класи.
Трибуни залу СК «Епіцентр», де відбувався урочистий захід, заповнилися задовго до його початку. Рідні, друзі й близькі прийшли розділити з випускниками особливу мить — закінчення школи.
Єлизавета ПоповичФото: Городок.City
— Я завжди звикла приходити на такі свята як гостя або ведуча. Ще торік, чи, можливо, позаторік вже й не згадаю точно — я стояла на цій сцені в ролі ведучої, дивилася на випускників і думала: «Боже, до цього ще так далеко… Мене це чекає ще не скоро», — розповідає Єлизавета Попович за кілька хвилин до того, як зайти до святкового залу. — А сьогодні — я вже тут. І, здається, ніхто з нас досі не вірить, що ми справді завершуємо 11 клас, і що це — наша остання така велика шкільна подія.
— Мені дуже сумно залишати таких чудових людей моїх улюблених однокласників.
Я точно знаю, що сумуватиму за ними. Не уявляю, як буде там, у новому, ще чужому для мене місці, без знайомих облич, — ділиться переживаннями Владислав Беднаровський.
Під гучні оплески одинадцятикласники отримали свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти, 18 юнаків і дівчат — з відзнакою за відмінне навчання. Один з перших важливих документів у житті кожної людини вручала директорка Городоцького ліцею №1 Світлана Станиця.
— Сьогодні можемо сказати: навчальний рік завершився. Ми відкрили двері для 75 наших випускників 75 нових «ластівок», які творитимуть своє життя, будуватимуть майбутнє, — сказала очільниця першого ліцею. — Вони — розумні, добрі, креативні, винахідливі. Мені шкода їх відпускати, і водночас дуже радісно, бо вони летять у широкий світ з-під нашого крила. Хай їхня життєва стежина буде світлою, яскравою, сповненою надії. І найперше — хай настане Перемога. Цього бажаю їм і всім нам.
Привітати випускників із завершенням шкільного етапу прийшли ті, хто щодня йшов поруч із ними стежкою знань — учителі, класні керівниці, перші вчительки. У кожному слові настанови — тепло, турбота і віра в майбутнє своїх вихованців. Звісно, поруч були й батьки — схвильовані, зворушені, сповнені гордості.
— Не віриться, що все так швидко, що наші діти вже випускники! Вони так швидко виросли, — говорить мати випускника Назара Гребелі пані Надія. — Бажаю їм рухатися тільки вперед! Це сильне покоління, здатне досягати вершин. Вони — наша надія. Надія на освічене й мирне майбутнє.
Після зворушливого танцю з батьками ліцеїсти на знак подяки вчителям за знання, турботу й підтримку, подарували їм щирі слова у віршах, заспівали пісень та востаннє виконали прощальний шкільний вальс.
