Поважний ювілей
22 серпня жителю села Бедриківці, що на Городоччині, Петру Пилиповичу Ямборку виповнилося 90 років. Привітати ювіляра, вчителя історії за фахом та багаторічного голову сільської ради, завітали односельці, представники Городоцької міської ради та Хмельницької обласної ради.
День народження Петра Пилиповича стало святом не лише для нього самого та його родини, а й для всієї громади. З короваєм, квітами та піснями мешканці села прийшли привітати свого земляка з поважним ювілеєм.
Відданість громаді
Староста Бедриковецького старостинського округу Світлана Волошина пригадує, що Петро Пилипович завершив роботу на посаді голови сільської ради ще у 1997 році, а вже наступного року вона прийшла працювати секретарем. Та навіть після виходу на заслужений відпочинок він залишався активним і постійно цікавився життям села та його мешканців.
Світлана ВолошинаФото: Городок.City
— Він завжди телефонував, розпитував, як справи у громаді, який у нас бюджет, як живуть люди. Його хвилювало життя кожного односельця. Петро Пилипович багато років очолював ветеранську організацію, і жодне 9 травня не обходилося без його участі. Ми завжди чекали на його виступи — щирі, життєві, з глибоким розумінням тих, хто пережив Другу світову війну. Він дуже вболівав за ветеранів і особливо за солдатських вдів, — розповідає пані Світлана. — Ми його дуже поважаємо і любимо. Він для нас — приклад відданості селу й людям. Бажаємо йому ще довгих років життя та міцного здоров’я.
Староста села відзначає, що навіть сьогодні, попри поважний вік і стан здоров’я, Петро Пилипович не втратив інтересу до справ громади, а односельці із вдячністю діляться з ним найважливішими подіями.
Спогади колеги
Спогади про спільну працю з ювіляром поділилася і фельдшерка Бедриковецького ФАПу Олена Рудницька, яка працює у селі з 1976 року.
Олена РудницькаФото: Городок.City
— Пам’ятаю, яким Петро Пилипович був вимогливим. Та водночас умів і пожаліти, і підтримати, і зробити зауваження по-доброму, по-людськи. З ним було непросто, але завжди справедливо. Сьогодні я щиро хочу привітати його з гарним ювілеєм. Дай Боже йому ще багато років життя, щоб ми мали нагоду святкувати і його сотий день народження, — говорить Олена Василівна.
Опора для родини
Особливі слова вдячності прозвучали від найрідніших. Разом із дружиною Петро Пилипович виховав двох синів. Також подружжя має четверо онуків і двох правнуків. Для дітей ювіляр завжди був і залишається головним життєвим орієнтиром.
Анатолій ЯмборкоФото: Городок.City
— Сьогодні в нашого батька дуже особлива дата. Для мене він завжди був прикладом у всьому. З малих років я бачив, наскільки багато він працював, адже майже 30 років очолював сільську раду. З ранку до пізнього вечора він займався справами громади Бедриковець та Новосілки. Через це вдома ми бачили його не так часто, як хотілося б. Та навіть попри щільний графік, він завжди знаходив час і для нас — дбав, цікавився нашими справами, підтримував у навчанні та роботі, — розповідає син ювіляра Анатолій.
— Ми розуміли, що він просто не може інакше: його чекали люди, у кожного були свої потреби, а він відчував відповідальність за громаду. Саме його приклад, його ставлення до людей і глибока повага до них стали для мене дороговказом у житті. За це я особливо вдячний, — додає він.
Також зі словами вітань до ювіляра звернулися керуюча справами виконкому Городоцької міської ради Ольга Бистрицька, депутат Хмельницької обласної ради Володимир Поворозник та голова Городоцької ради ветеранів Оксана Харкавлюк.
Подяка ювіляра
Сам Петро Пилипович, вислухавши усі привітання, теж звернувся до гостей зі словами щирої вдячності.
— Шановні мої, я не знаю, як вам дякувати, як вас любити, що вам бажати. Хай у вас і ваших дітей, внуків та правнуків буде здоров’я, щастя й добро. Я дуже вдячний предкам і нашим людям, які завжди вчили мене жити чесно і ніколи не ображати інших, — сказав ювіляр.
Петро Пилипович дякує городоччанам за привітання.Фото: Віра Лапа
Він згадав і батькові настанови, які проніс крізь усе життя.
— Мій батько, коли йшов на фронт у 1944 році, сказав мені: «Слухай маму, слухай людей, вчися і працюй». Ці слова я пам’ятав завжди і намагався не відступати від них, — пригадує Петро Пилипович і додає важливу думку, яка стала головним підсумком його багаторічного шляху, — Я вдячний Богу і людям за те, що йшов поруч із вами, розділяв працю, радості й труднощі. Моє життя було непростим, але завжди поруч були добрі люди.
До слова, Петро Пилипович не лише багато років працював у сільській раді, а й залишив письмовий спадок для громади. Його книга «Бедриківці і Новосілка в дзеркалах минувшини і сьогодення» стала важливим свідченням історії рідних сіл.
