Вшанування пам'яті полеглих воїнів
9 жовтня — ще одна сумна дата в календарі городоччан. Цього дня 2023 року загинули двоє воїнів — Дмитро Кодісов та Віталій Костюк. У другу річницю їхньої загибелі пам’ять захисників ушанували земляки на площі Героїв Майдану.
Осіннього похмурого ранку на центральну площу міста прийшли рідні та близькі полеглих воїнів, а також мешканці громади. Вони взяли участь у загальнонаціональній хвилині мовчання, після чого слухали розповіді про Героїв. У цей час на сходах адміністративної будівлі майоріли державний стяг і прапори із зображеннями воїнів, а з великого екрана на людей дивилися очі захисників із фотографій.
— Такі акції важливі. Вони потрібні для того, щоб зберегти пам’ять про Героїв і розповісти їхні історії молодому поколінню. Для рідних це надзвичайно важкі моменти, бо для них час наче зупинився, і не хочеться вірити у страшну реальність. Моя дружина постійно згадує свого брата Дмитра й каже, що для неї він досі живий. Але приємно, що громада не забуває — поділився Володимир Ковалишен, родич Дмитра Кодісова.
Історія Дмитра Кодісова
Дмитро Кодісов народився 31 липня 1985 року в Городку. Йому було лише 38, коли 9 жовтня 2023 року його життя обірвалося на полі бою.
У квітні 2023 року Дмитро став до лав Збройних сил України. Служив стрільцем-санітаром: боровся із ворогом і водночас рятував побратимів, виносив поранених, надавав першу допомогу. Пів року тримався на передовій, але того осіннього дня його наздогнала ворожа артилерія. Герой отримав смертельне поранення від уламка.
В останню дорогу Дмитра проводжало все місто. Від храму й до кладовища люди утворили живий коридор. Особливо щільним він був біля Городоцьких ліцеїв №3 та №4, де минали його дитячі та юнацькі роки.
— Коли ми проходили біля нашої школи, то вся школа вийшла й вчителі, і діти стали на коліна. Це важливо, навіть тоді, коли Дмитра вже немає, — згадує його однокласник Вадим.
Героя поховали на Алеї слави у Городку. За проявлену мужність і самопожертву, Указом Президента України від 16 листопада 2023 року Дмитро Кодісов був нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
Історія Віталія Костюка
Костюк Віталій народився 12 січня 1977 року в селі Нова Пісочна на Хмельниччині. У 1992 році закінчив місцеву школу, а згодом — Куткувецьке ПТУ, де здобув професію тракториста. Після навчання Віталій працював за професією у місцевому аграрному підприємстві. Військову службу проходив у 1994–1996 роках.
У 2004 році він створив сім'ю, а вже у 2005 році у молодого подружжя народився син. Щоб забезпечити родину усім необхідним, Віталій, як і багато українців, був змушений поїхати на заробітки за кордон. У вільний час він збирав гриби та рибалив.
Коли російська агресія переросла у повномасштабну війну, Віталій Костюк став на захист рідної землі. Він був механіком-водієм 3-го гірсько-штурмового відділення 3-го гірсько-штурмового взводу 3-ї гірсько-штурмової роти.
9 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Макіївка Сватівського району Луганської області Віталій Костюк загинув.
Стяг із зображенням Віталія КостюкаФото: Городок.City
Героя провели в останню путь і поховали 18 жовтня 2023 року у рідному селі Нова Пісочна Хмельницького району. У нього залишилися мати та син.
За особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Указом Президента України № 856/2023 від 27 грудня 2023 року Віталій Костюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
