Різдвяне дерево, яке сьогодні є невід'ємним атрибутом зимових свят, має багатовікову історію. Про те, як ця традиція прижилася в Україні та еволюціонувала протягом століть, розповідають автори проєкту «Витоки» від Zagoriy Foundation.
Театральні витоки традиції
Історія прикрашання різдвяного дерева бере початок із середньовічних європейських вуличних театрів. 24 грудня на міських майданах показували так звані Райські п'єси про життя Адама і Єви та історію гріхопадіння. Серед зимових декорацій з'являлося вічнозелене «райське» дерево з червоними яблуками на гілках та зображенням змії на стовбурі.
Перші ялинки сприймалися як символ дерева пізнання і встановлювалися біля церков або всередині храмів біля вівтаря. Упродовж XVII–XVIII століть різдвяне деревце поступово перебралося до приватних осель, обросло новими варіантами декору та стало традиційним атрибутом зимових свят.
Фото: Згенеровано ШІ
Як ялинка прийшла в Україну
Українці познайомилися з традицією ставити ялинку на Різдво завдяки колоністам із Західної Європи, які переїжджали на ці землі ще з кінця XVIII століття. До 1840-х років у великих містах — Києві, Харкові, Одесі — вже продавалися не лише імпортні іграшки, але й товари локальних виробників.
Фото: Згенеровано ШІ
Спочатку ялинка була атрибутом Різдва серед іноземців та заможних верств населення, а також центром святкування у дитячих лікарнях, сиротинцях та гімназіях. Згодом традиція поширилася й у селах.
Перші прикраси: від ласощів до паперових гірлянд
Перші різдвяні дерева прикрашали різноманітними ласощами: сушеними або свіжими яблуками, печивом, імбирними пряниками, горішками в золотій фользі, облатками — тонкими вафлями з релігійними зображеннями. Використовували також декор із кольорового паперу, соломи та стрічок.
З паперу робили об'ємні іграшки як нагадування про плоди райського дерева, а паперові гірлянди мали натякати на звивисту змію. Цікаво, що латинські слова «серпантин» і «змія» (serpent) є спільнокореневими.
Фото: Згенеровано ШІ
Спершу ялинку ставили тільки на Святвечір, і деревце з усім вмістом підносилося як подарунок дітям. Наприкінці свята дітям дозволяли забрати собі гостинці, і вони зі швидкістю світла обривали прикраси. З часом декор ставав вишуканішим і дорожчим, традиція «руйнування» ялинки відійшла в минуле, а саме деревце почали залишати до Нового року.
Український колорит: від макових коробочок до ватних іграшок
У деяких буковинських селах ще в 1960-х роках не зрізали ялинку, а прикрашали висаджену на подвір'ї. Її оздоблювали маковими коробочками, що мелодійно звучали на вітрі, яблуками, горішками, солом'яними янголами, квітами з дерев'яної стружки (гимблівками), обвивали кольоровими вовняними нитками.
Популярними були ватні іграшки, які зазвичай робили самостійно. На території України, що знаходилася під Австро-Угорщиною, виготовляли ватні фігури святого Миколая: на картонну основу наклеювали вату, а обличчя вирізали з паперу за технікою літографії.
Фото: Згенеровано ШІ
На землях під Російською імперією більш поширеними були образи різдвяних дідів.
Фабричні прикраси та домашні традиції
Наприкінці XIX–на початку XX століття в містах продавалися картонажі, бонбоньєрки, скляні іграшки, хлопавки, конфеті, електричні гірлянди, чавунні підставки під ялинку та намиста (які нині відомі як лускавки). Останні спершу були жіночою прикрасою зі скла, а пізніше переорієнтувалися на «ялинковий» ринок.
Хоча магазинні іграшки швидко набули популярності, у багатьох сім'ях витворилася традиція майструвати саморобні прикраси всім разом. Режисерка й художниця Ніна Василенко, що мешкала в Києві на початку XX століття, згадувала, що до ялинки починали готуватися за місяць, купуючи заготовки об'ємних фігур, картонажі, канцелярське приладдя, вату, борну кислоту для ефекту снігу та сяйва.
Фото: Згенеровано ШІ
Радянська епоха: від заборони до пропаганди
У ранні радянські часи ялинки офіційно заборонялися, але з кінця 1935 року ситуація змінилася. За кілька років влада налагодила виробництво іграшок в артілях, а згодом відкрила спеціалізовані фабрики.
З'явилися штучні ялинки як екологічніша альтернатива. На верхівці замість віфлеємської зірки з релігійним підтекстом кріпили піку або червону зірку як символ радянської влади.
Фото: Згенеровано ШІ
Іграшки того періоду відображали пропаганду успіхів і «дружбу народів» СРСР: кукурудза Микити Хрущова, космічний супутник, льодохід «Красін», якутські дівчата, електрична лампочка як символ прогресу, пінгвіни на антарктичній станції.
Декор оселі: від розписів до витинанок
Декорували не лише ялинку, але й оселю загалом. Для цього розписували стіни, підвішували солом'яні й паперові прикраси. Найвідоміші серед них — різдвяний павук і витинанки, які найімовірніше прижилися в українців порівняно нещодавно: у другій половині XIX — на початку XX століть.
Фото: Згенеровано ШІ
Частина культурної спадщини
Ялинкові прикраси розвивалися, змінювалися, доповнювалися і передавалися з покоління в покоління, ставши частиною нашої культурної спадщини та маркером історичних процесів у державі. Наша ялинка може розповісти про наші родини значно більше, ніж ми можемо собі уявити.
Фото: Згенеровано ШІ
Про проєкт
«Витоки» — це соціальна ініціатива Zagoriy Foundation у рамках напрямку «Традиції та культура». Zagoriy Foundation — це бюро соціальних ініціатив, місією якого є уможливлення позитивних сценаріїв майбутнього України через розвиток та посилення спільнот.
Матеріал підготовлено на основі проєкту «Витоки» від Zagoriy Foundation
