Олег Гриськов повернувся додому «на щиті»
Городок знову у жалобі. Ще одна родина залишилася без чоловіка, батька, опори. Ще один працівник, якого знали десятки людей у місті, повернувся додому «на щиті». Захисник України, слюсар комунального підприємства, людина тихої праці й великої відповідальності — загинув на фронті, виконуючи свій обов’язок.
Фото: Городок.City
Життєвий шлях захисника
Він був родом із села Косогірка на Ярмолинеччині. Та долю свою знайшов у Городку, куди приїхав разом із батьком. Саме тут зустрів майбутню дружину Олену. Вони одружилися, згодом у сім’ї народився син Дмитро. Рідні пригадують: це була дуже тепла, міцна родина, у якій завжди підтримували одне одного.
— Вони дуже добре жили. Я виросла в них, приходила Діму бавити – у нас з двоюрідним братом 10 років різниця, — розповідає племінниця загиблого Іванна Лакей. – Дядько був доброю і чуйною людиною.
Більшу частину життя чоловік віддав роботі у комунальній сфері. Не одне десятиліття працював у міських підприємствах: спершу на водоканалі, а останні 15 років — у КП «Городоккомунсервіс». Був слюсарем-сантехніком — із тих людей, чия праця часто непомітна, але необхідна щодня.
— Він був дуже сумлінний. Спокійний, працьовитий. Якщо треба — допоможе, підкаже. Ми знали його як людину, на яку можна покластися, — говорить колега загиблого Василь Божик. – І від городоччан про нього були дуже хороші відгуки.
Війна
У військо Олега Гриськова мобілізували у 2023 році. Як розповідають колеги, служив на різних напрямках — був і на Чернігівщині, і на Донеччині. Минулого року чоловік приїздив у коротку відпустку. Встиг побути вдома, допомогти дружині по господарству — викопати картоплю, підтримати рідних, побачити сина.
— Він приходив до нас у гості, але ми не говорили про війну. Розповідали, як у нас справи, ділилися новинами Городка. Він наче хотів побути звичайною людиною, хоч на кілька годин, — згадує колега загиблого Світлана Хлєбнікова. – Його дружина теж працює у нас в комунальному контролером. Тому ми бачили, як їм важко бути в розлуці. Дуже хороша сім’я була...
19 січня дружина Олега прийшла на роботу заплакана, ніби відчувала біду. Розповідала, що не може додзвонитися до чоловіка, хоча ще вчора, 18 січня, з ним розмовляла і все було добре. Трагічну звістку жінка отримала того ж дня, коли розносила абонентські повідомлення людям. До неї зателефонував командир і повідомив: чоловік загинув від ворожого дрона.
— Це був дуже добрий сусід. Ніколи ні в чому нам не відмовляв. Не віриться, що його більше немає. Ми щодня будемо споминати його, — каже сусідка родини Віра Ліпінська.
Останній шлях Героя
Городок проводжав свого земляка в останню путь 28 січня — із молитвою, квітами й тишею, яка говорить більше за слова. Близько 9:00 траурний кортеж із тілом воїна прибув до рідної домівки. Містяни зустрічали його, утворивши живий коридор пам’яті вздовж вулиць Шевченка, Гончара, Індустріальної, Зеленої та Бухти.
Об 11:00 кортеж вирушив до храму Святої Людмили, княгині Чеської, де рідні, друзі, побратими та громада зібралися на спільну молитву. Городоцька громада схилила голови у скорботі, прощаючись із захисником, який віддав життя за Україну. Після богослужіння Олега Гриськова провели до місця вічного спочинку. Поховали городоччанина на Алеї Слави у Городку.
