Вшанування памʼяті воїна
Вранці другого лютого на площі Героїв Майдану в Городку земляки вшанували пам’ять Олега Кісільовського, полеглого у 2023 році.
Після загальнонаціональної хвилини мовчання прозвучала історія захисника. Його погляд дивився на присутніх зі стяга, розгорнутого на сходах адміністративної будівлі міської ради.
Спомин Олега Кісільовського у ГородкуФото: Городок.City
Опісля рідні поклали квіти до Стели пам’яті, на якій закарбоване ім’я Олега Кісільовського. Для них це місце — зв’язок із людиною, яку вони вже ніколи не зможуть обійняти, але яка завжди живе в їхніх серцях.
Покладання квітів рідними воїна до Стели пам'ятіФото: Городок.City
— Син був надзвичайно справедливим, добрим, чуйним, – сказала у день спомину мати загиблого воїна Світлана. — Як кожна мати, я його просила не йти воювати. Та він казав: «Мам, я не можу бути вдома. Я повинен піти. Якщо я не піду, то вони аж сюди прийдуть». І він пішов. А останній раз, коли телефонував, казав: «Мам, ти не переживай, все буде добре. Я повернуся». А через два дні його не стало... Треба, щоб всі пам’ятали тих, кого немає. Хай не проходять мимо під час хвилини мовчання. Хай зупиняться хоч на хвилинку, хай подумають, що у кожного є діти, внуки і їх захищають ті, хто сидить в окопах у мороз і в холод. Люди, будьте людьми, будь ласка.
Історія Олега Кісільовського
Олег Кісільовський народився 30 липня 1975 року в Городку. У 1992 році закінчив Городоцьку середню школу №1 із золотою медаллю. Після школи обрав технічний фах — вступив до Хмельницького технологічного університету. У 1997 році отримав диплом інженера-конструктора. Того ж року пройшов строкову військову службу.
У 2001 році одружився, разом із дружиною виховував сина Костянтина та доньку Катрусю. Багато років працював у магазині «Тритон». Водночас Олег малював, писав вірші, складав музику й виконував власні пісні під гітару. Його творчість не була публічною, але залишалася щирою й глибоко особистою.
Повномасштабне вторгнення змінило його життя, як і життя мільйонів українців. Олег без вагань став на захист країни. Спершу служив у лавах територіальної оборони рідного міста. А 7 листопада 2022 року був призваний до Збройних сил України. Свій вибір пояснював просто: якщо не чинити опір, війна прийде в кожен дім.
На службі він залишався таким самим — відповідальним, зібраним, надійним. У рідкі хвилини перепочинку телефонував додому й намагався заспокоїти близьких. Говорив, що все буде добре і перемога обов’язково буде.
Сержант Олег Кісільовський — старший стрілець стрілецької роти — загинув 1 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання в районі села Червонопопівка Луганської області. Він залишився вірним військовій присязі до кінця.
11 лютого Олега поховали в Городку, поруч із могилою батька дружини. Воїну назавжди залишилося 48 років.
Родині воїна вручили стяг, як памʼять про його подвиг Фото: Городок.City
17 липня у Городоцькому ліцеї №1, де він навчався, відкрили меморіальну дошку загиблим випускникам — як нагадування про людей, чиї життя обірвала війна, але чий вибір і відповідальність залишилися в історії громади.
У 2024 році родина Олега Кісільовського отримала його посмертну нагороду від 19 окремого стрілецького батальйону Збройних сил України. А у 2025 році йому було присвоєно посмертне звання почесного громадянина Городоцької міської територіальної громади.
