Війна
1 лютого, близько 10:20, бойова позиція в районі населеного пункту Червонопопівка, що на Луганщині, була атакована ворогом. Він застосовував артилерію, міномет та стрілецьку зброю. При відбитті наступу рашистів городоччанин Олег Кісільовський отримав поранення. На жаль, воно було несумісним з життям і серце відважного воїна перестало битися.
Про Героя
Олег Кісільовський народився 30 липня 1975 року у Городку, що на Хмельниччині. Навчався у Городоцькій школі №1. Опісля — в Хмельницькому інститут побутового обслуговування населення на факультеті технологій та дизайну. Як відмічають його друзі, він був дуже творчою людиною.
— Олег писав пісні, складав музику і малював. Це була неймовірна людина. Таких рідко можна зустріти. Він був чудовим другом, сином, чоловіком і батьком. Після того, як його мобілізували, ми списувалися рідко, але пам’ятаю, як він завжди казав, що ми протримаємося і все буде добре. Ми протримаємося. В цьому немає сумнівів, але якою ціною... — відмітив у коментарі для Городок.City кум полеглого воїна і колишній колега, який працював із ним у торговельному центрі «Тритон» Андрій Круцкевич.
Зі спогадів друзів Олега Кісільовського відомо, що він мріяв добудувати дачу і вивчити своїх дітей. Хотів бачити їх щасливими та успішними. Городоччанин безмежно любив свою сім’ю, і за їхнє життя під мирним небом віддав власне.
Фото: Городок.City
Олега Кісільовського мобілізували у листопаді 2022 року. Він був старшим стрільцем стрілецького відділення. Загинув у бою за Батьківщину.
Останній шлях воїна
Свого Героя в останню путь городоччани провели 11 лютого. До його будинку з самого ранку почали сходитися люди. Близько одинадцятої години похоронна процесія вирушила до храму Святої Людмили Княгині Чеської. Попереду йшли військові, які несли хрест, синьо-жовтий стяг, хоругви та фотографію загиблого. Городоччани несли оберемки живих квітів, а за домовиною йшли його рідні, в очах яких була порожнеча. У натовпі було чутно схлипування. Люди пригадували, яким воїн був за життя.
— Він був дуже простим і добрим. Завжди приходив на допомогу. Коли в моєму житті були труднощі, він був один із перших, хто мене підтримав. Коли у мене народився син, він зі мною радів і знімав на камеру найщасливіші моменти. У мене лише світлі спогади про нього, і не тому, що про мертвих не можна погане говорити, а тому, що Олег справді був хорошою людиною, — зізнається товариш загиблого Сергій Пшонко.
Після поминального богослужіння процесія рушила до місцевого кладовища через центр міста — вулицями, якими найчастіше ходив полеглий воїн. Перехожі віддавали йому останню шану, опустившись на коліна обабіч дороги, і у тихій молитві просили Господа прийняти його душу до Царства небесного.
Похоронили воїна у Городку, біля його батька, під звуки військового салюту. Тепер йому назавжди залишиться 48.
