Шевченківські читання
Тепла камерна зустріч поціновувачів творчості Тараса Шевченка відбулася 11 березня у Городоцькому будинку культури. У залі звучали сопілка, бандура і вічне слово Кобзаря, яке й сьогодні об’єднує українців.
Того дня до Городка завітали митці та шанувальники творчості Шевченка, щоб разом згадати поета, чия спадщина вже понад століття залишається символом боротьби за свободу і національну гідність. Учасники зустрічі читали поезії, ділилися власними роздумами про значення Шевченкового слова для сучасної України та виконували музичні твори на народних інструментах.
Оксана ПоходонькоФото: Городок.City
— У такі дні для нас важливіше не зібрати повну залу, а щоб тут були справжні поціновувачі творчості Шевченка — ті, хто слухає, переймається його словами і проживає їх знову і знов, —зазначила директорка будинку культури Оксана Походонько. — Дуже приємно, що щороку на таких зустрічах з’являються нові люди, нові обличчя і нові, сучасні способи подання творчості Кобзаря.
— Я завжди кажу: головне — не змусити, а надихнути дітей читати Шевченка. Його поезія дуже патріотична, водночас лірична й подекуди сумна. Сучасні діти мають багато іншої літератури, багато різних творів, які можуть читати. Тому особливо цінно, коли вони обирають вивчати напам’ять і читати саме Шевченка. За це велика подяка дітям, які беруть участь у читаннях і діляться поезією Кобзаря з іншими. І, звісно, окрема вдячність працівникам культури, які змогли зацікавити молодь і залучити дітей до читання Шевченка навіть у непростий для країни час, — додає завідувачка Городоцького будинку культури.
«Портрет, що оживає»
Читання розпочалися з композиції «Портрет, що оживає», підготовленої колективом Чорниводського будинку культури. За кілька хвилин на мольберті з’явився образ Тараса Шевченка. У його суворому погляді ніби читалися настанови пророка для майбутніх поколінь. І юні городоччани своїми виступами довели, що вони дбають про збереження українського слова. Бо його передають із вуст у вуста від батька до сина.
— До творчості мене заохочувала бабуся — вона виступає в сільському клубі. Тож змалку я слухав виступи, читав вірші й поступово сам почав виступати, — ділиться Ілля Раєвський, учень 9 класу Великояромирської гімназії. — Але щоб зацікавити молодь і показати, що поезія Тараса Шевченка може звучати поновому, вирішив розповісти вірш у стилі репу: у такому форматі вона виглядає сучасно, цікаво й помолодіжному.
Музика, що продовжує традицію кобзарства
Особливу атмосферу заходу того дня створювали звуки сопілки та бандури — інструментів, які органічно поєдналися з поезією Кобзаря.
— Усе своє життя я займаюся музикою. Спочатку працював керівником ансамблю бандуристів у Хмельницькому, а після служби в армії 24 роки був директором школи в Тростянці. Проте навіть тоді музика залишалася важливою частиною мого життя — при школі також діяв ансамбль бандуристів, — розповідає Петро Водяний родом із Басівки. — Бандура є нащадком кобзи і тісно пов’язана з традицією кобзарства. Саме тому сьогодні я вирішив взяти участь у цьому заході: адже Тарас Шевченко — великий Кобзар, а бандура є символом кобзарської традиції.
Шевченко, який об’єднує покоління
Із творів вічного зі сцени лунали«Княжна», «Зоре моя вечірняя», «Якби ви знали паничі», «Світає край неба палає», «І виріс я на чужині», «Наймичка», «Катерина», «Думи мої, думи», «Садок вишневий коло хати», «Реве та стогне Дніпр широкий», «По діброві втер виє», «Іван Підкова», «Гомоніла Україна» і «Заповіт».
— Я щиро захоплююся творчістю Тараса Шевченка, його поезією, — зазначила Дарія Кушнір, учениця Підлісноолексинецької гімназії. — Сьогодні виконувала уривок із поеми «Катерина» — «Зорі мої вечірні». Для мене цей твір дуже красивий і ліричний. Хоча багато хто не дооцінює його, адже це лише частина поеми, але насправді він дуже глибокий і проникливий. Мені б хотілося, щоб більше людей читали й вивчали вірші Шевченка, адже це частина культури нашого українського народу і вона має для нас велике значення.
Фото: Городок.City
Того дня виступали декламатори із Купина, Великої Яромирки, Завадинець, Кузьмина, Немиринець, Тростянця, Мудриголов, Підлісного Олексинця, Балакир, Нового Поріччя, Чорнивод та Бедриковець. Кращих серед читців вирішили не обирати. Тож подяки за участь у Шевченківських читаннях отримали всі учасники.
