Пам’ятний захід
Пам’ять про полеглих живе не лише у фотографіях на Стелах Героїв сучасної російсько-української війни. Вона живе й у спогадах про іншу війну, яка так само залишила болючий слід у тисячах українських родин. 8 травня у Городку біля Обеліску Слави відбувся пам’ятний захід до Дня пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
До меморіалу прийшли представники влади, керівники ветеранських організацій, школярі та жителі громади, аби вшанувати пам’ять тих, чиї життя забрала одна з найстрашніших трагедій в історії людства. Цього дня тут згадували не лише історію, а й свої родинні втрати.
— Мій дідусь воював, але, дякувати Богу, повернувся живим. А от два брати моєї бабусі — Василь і Павло Галецькі із села Великий Карабчіїв — згоріли в танку. Бабуся все життя повторювала ці слова: «Мої братики згоріли в танку», — розповідає Надія Касіяник. — Ми ніколи не думали, що така біда знову повернеться на нашу рідну землю. І цей день — він не святковий. Ми зустрічаємо його зі скорботою, зі сльозами на очах. Український народ дуже багато витерпів, поклав своїх найкращих синів і дочок, щоб була перемога над нацизмом.
Надія КасіяникФото: Городок.City
Ще одна історія, озвучена під час пам’ятного заходу, — про особисті втрати, які війна залишила у родинах мешканців громади на десятиліття. Оксана Харкавлюк згадує свого дідуся, який не повернувся з фронту, хоча до завершення війни залишалося зовсім небагато.
— Мій дідусь загинув у Другій світовій війні вже після визволення України, під Будапештом. Бабуся все життя більше не виходила заміж. Вона дуже його любила, сама виховала доньку, потім внуків. І дуже хочеться, щоб у цей день пам’ятали про тих, хто свого часу звільняв нашу землю від загарбників. Зараз у нас знову війна, і хочеться вірити, що так само, як ми пам’ятаємо ветеранів Другої світової, колись пам’ятатимуть і наших сучасних захисників, — поділилася Оксана Харкавлюк.
Оксана ХаркавлюкФото: Городок.City
Подібний біль через втрату батька проніс через усе життя і полковник у відставці Віктор Коваль.
— На Сандомирському плацдармі загинув мій батько. Мені було лише чотири роки. Я не знав, що таке батьківська ласка. Час іде, ми старіємо, молоде покоління приходить на зміну. Але я думаю, що поки ми живі, ми не забудемо тих, хто загинув у цій війні. Їхня пам’ять житиме в наших серцях, — сказав він.
Віктор КовальФото: Городок.City
Для молодого покоління участь у таких заходах — це можливість не просто дізнатися про історичні події з підручників, а й відчути їх через особисті історії земляків.
— Такі дні треба знати, пам’ятати, розповідати про них у школах. Не можна забувати старших. Люди, які не знають своєї історії, як нація можуть просто перестати існувати. Тому всі мають про це пам’ятати, — каже Олександр Комарніцький, учень Городоцького ліцею №1.
Нагадаємо, що Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років 8 травня вважається з 2023 року. Поступовий офіційний перехід до європейської традиції памʼятання розпочався після Революції Гідності. Верховна Рада України підтримала ініціативу Президента України Володимира Зеленського й ухвалила Закон, за яким 8 травня призначене Днем пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. Дев’яте ж травня в Україні відзначають не як День перемоги, а як День Європи.
