День пам’яті
15 травня, у переддень Дня пам’яті жертв політичних репресій, який в Україні щороку відзначають у третю неділю травня, жителі Городоцької громади зібралися біля Кургану пам’яті та в бібліотеці, аби згадати земляків, які постраждали від тоталітарного режиму. Учасники заходів говорили про трагічні сторінки історії України, ділилися родинними спогадами та наголошували на важливості збереження історичної пам’яті.
До пам’ятного заходу долучилися жителі громади, представники влади, працівники культури та бібліотекарі. Спершу городоччани поклали квіти до Кургану пам’яті та хвилиною мовчання вшанували тих, чиї долі були зламані репресіями.
— Сім’ї репресованих і колишніх політв’язнів щороку збираються, аби згадати своїх рідних, яких розстріляли або закатували. Наше товариство діє вже 21 рік і нині налічує 53 учасників. Щороку рідні репресованих звертаються до державних архівів, знаходять нові відомості про своїх близьких, тож наш список постійно поповнюється. Цього року до нас долучилися онучки людей, яких було розстріляно, — розповіла голова Городоцької ради ветеранів Оксана Харкавлюк.
Тематичний захід
Пам’ятний захід продовжився у Городоцькій бібліотеці, де відбулася тематична зустріч «Година історичної правди: слово пам’яті в ім’я правди». Під час заходу учасники згадували трагічні сторінки української історії, говорили про масові репресії, переслідування українців та важливість збереження історичної пам’яті.
Такі зустрічі, за словами організаторів, особливо важливі сьогодні, коли українці знову змушені боротися за свою свободу та право на власну державність.
— У моєї сім’ї відібрали хату, забрали батька, а нас репресували. Нас просто вигнали з дому й сказали: «Куди хочете — туди йдіть». Моя мама залишилася сама з трьома дітьми. Це був дуже важкий період, — розповіла Францішка Чернецька.
— Це був страшний період для багатьох українських родин. Мій дід, Шелестинський Франц Михайлович, народився у Підлісному Олексинці, а після одруження працював у селі Кузьмин, очолював колгосп. У ті часи люди змушені були жити за правилами системи, вступати до партії, працювати під постійним тиском влади, — розповів онук репресованого Анатолій Шелестинський. — У травні 1938 року його заарештували. Як і багатьох тоді — за доносом. Рішенням так званої «трійки» НКВС діда розстріляли в Кам’янці-Подільському. Лише у 1950-х роках його повністю реабілітували. Нашій родині було дуже важко пережити ті події, але ми вистояли. І сьогодні, попри всі труднощі, також повинні залишатися сильними та пам’ятати свою історію.
За офіційними даними, на Хмельниччині жертвами політичних репресій стали понад 59 тисяч людей. Із них понад 14 тисяч були розстріляні, тисячі — депортовані або ув’язнені. В архівах області й досі зберігаються понад 25 тисяч слідчих справ репресованих.Тоталітарний терор не оминув і Городоччину — історії наших земляків увійшли до історико-документального видання «Реабілітовані історією». І сьогодні пам’ять про них — це не лише про минуле, а й про ціну свободи, яку українці продовжують відстоювати.
