Вшанування Героїв
27 травня, напередодні останнього дзвоника, у Городку започаткували нову традицію. Випускники всіх освітніх закладів міста прийшли до могил загиблих захисників — тих, хто колись так само сидів за шкільними партами, мріяв про майбутнє, чекав свого випускного.
Цього дня школярі стояли біля могил Героїв мовчки. У руках тримали квіти. У серцях — вдячність і розуміння: їхній останній дзвоник, атестати, випускні вечори і саме право жити у своєму місті стали можливими завдяки тим, хто став на захист України.
— Ми започаткували нову традицію: перед Днем останнього дзвоника всі випускники мають прийти на кладовище і низько вклонитися нашим хлопцям, нашим захисникам, за те, що вони мають можливість ходити до школи, навчатися, відпочивати, жити, — зазначила Світлана Станиця, директорка Городоцького ліцею №1. — Сподіваємося, що така ініціатива буде не разовою акцією, а щорічною традицією для всіх випускників Городка.
— Сьогоднішня ініціатива цінна тим, що напередодні останнього дзвоника випускники усіх шкіл збираються, аби вшанувати пам’ять наших захисників. Колись вони самі були випускниками. І, звичайно, цей захід присвячений формуванню національно-патріотичної свідомості нашої молоді, — сказала класна керівниця 11-Б кадетського класу Уляна Сівець.
Школярі прийшли до могил Героїв
Для самих школярів це був день, коли війна постала перед ними не з новинних повідомлень, а через імена, світлини, могили людей, які навчалися у тих самих школах, ходили тими ж вулицями, жили поруч.
— Для мене це важливий день вшанування пам’яті людей, які нас захищали. Такі дні потрібно організовувати, щоб люди пам’ятали, хто їх захищав, щоб ми їх бачили і щоб усі про них пам’ятали, — сказав учень ліцею №3 Владислав Рибаков.
Випускниця ліцею №2 Христина Гоцуляк теж говорить про вдячність. Каже, саме завдяки воїнам сьогоднішні випускники можуть навчатися, отримувати атестати і планувати майбутнє.
— Сьогодні ми зібралися, аби вшанувати пам’ять наших воїнів. Завдяки їм ми можемо навчатися, святкувати випускний і просто жити, — сказала Христина.
Важливо, щоб діти пам’ятали Героїв
Особливо щемкими були слова рідних полеглих. Пані Ніна, сестра одного із загиблих захисників, не стримувала емоцій. Її брат теж мав чимало мрій, але війна забрала їх у нього.
— Важливо, що діти не забувають, що вони згадують наших хлопців у такий день. Мій братик дуже хотів на випускний, але не судилося. Хочеться тільки одного — щоб війна закінчилася, — сказала жінка.
Цього дня біля могил захисників звучали слова вдячності, а наприкінці — спільне: «Слава Україні! Героям слава!». І, можливо, саме з таких моментів формується пам’ять покоління. Бо випускний — це не лише про завершення школи. Сьогодні в Україні це ще й про усвідомлення ціни, яку заплатили ті, хто дав іншим можливість дорослішати, навчатися і жити.
Станом на сьогодні Городоччина втратила на війні 114 захисників. І кожен із них — це не просто ім’я на пам’ятнику. Це чиясь дитина, брат, чоловік, батько, друг. І Герой, завдяки якому в українських школах досі звучить останній дзвоник.
