Прощання з Героєм
24 липня у Городку попрощалися із захисником України Антоном Яворським. 29-річний військовослужбовець загинув 18 липня під час виконання бойового завдання. Провести Героя в останню путь прийшли рідні, побратими, друзі та небайдужі жителі громади.
Остання дорога додому
24 липня Антон Яворський повернувся до Городка — міста, де останній рік жила його родина. Саме сюди через війну він перевіз із Миколаївщини дружину та двох доньок. Тут придбав для них дім, у якому сім'я мала розпочати новий етап життя.
Траурний кортеж прослідував вулицями Шевченка, Грушевського, Августина Волошина та Січових Стрільців до будинку, де на Антона вже чекали його рідні та всі, хто прийшов віддати захисникові останню шану.
— Мій колишній чоловік родом із Городоччини. Саме сюди через війну Антон перевіз із Миколаївщини свою дружину Анну, яка стала мені донькою, та моїх онучок. Вони були тут, а він захищав Україну, — розповідає мати захисника Тетяна Яворська-Павлова.
Антон був старшим із братів-двійнят. Його молодший на п'ять хвилин брат Іван у 2022 році першим став до лав Збройних Сил України. Згодом до війська долучилися батько Роман Яворський та Антон.
Тетяна Яворська-Павлова.Фото: Городок.City
— Я просила його, благала залишитися з родиною. А він відповів: «Мамо, як я можу? Брат воює, і я теж мушу». Він дуже пишався тим, що служить, безмежно поважав своїх побратимів і завжди говорив про них із великою теплотою, — пригадує Тетяна Яворська-Павлова.
Приклад для побратимів
За час служби Антон Яворський здобув авторитет серед військовослужбовців, став командиром групи та отримав не одну відзнаку.
— Антон був людиною, на яку завжди можна було покластися. Спочатку я був командиром його групи, а коли перейшов на іншу посаду, він сам став командиром. Дуже відповідально ставився до служби, постійно навчався, щоб самому вижити й допомогти вижити своїм хлопцям. Передавав свій досвід іншим. Він був прикладом для своєї групи, — розповідає побратим захисника з позивним «Міністр». — А ще він був дуже доброю людиною, справжнім сім'янином. Дуже любив своїх доньок. Саме таким ми його і запам'ятаємо.
Люди прийшли підтримати
Родина Яворських переїхала до Городка лише рік тому. За цей час дружина захисника Анна та дві доньки встигли знайти тут друзів. У день прощання подвір'я їхнього будинку було заповнене людьми. Прийшли друзі та родичі батька Антона, сусіди, знайомі дружини, батьки дітей, які навчаються разом із доньками загиблого воїна, та небайдужі городоччани.
— У такий важкий день ми всі розуміємо, якою ціною нам дається Україна, мирне життя й можливість працювати. Він захищав нас. І найменше, що ми можемо зробити, — прийти й віддати йому останню шану. Закликаю всіх городоччан не бути байдужими, бо якби не такі хлопці, ми б не жили так, як живемо сьогодні, — говорить Анна Карвацька.
— Наші діти разом ходять до дитячого садочка. Це дуже хороша, добра родина. Ми прийшли підтримати їх у цей страшний день. Вічна пам'ять захиснику і низький уклін за його подвиг, — каже Тетяна Тішкова.
— Моя донька навчається в одному класі зі старшою донькою Антона. Добре пам'ятаю останній дзвоник, коли він приїхав у відпустку. Увесь час був поруч із доньками, розпитував учителів про їхнє навчання, дуже ними пишався. Було видно, наскільки він любив свою сім'ю. Дуже боляче, що діти залишилися без батька, а дружина — без чоловіка, — розповідає Тетяна Височинська.
Прощання у храмі
Від будинку траурна процесія рушила до храму Святої мучениці Людмили, княгині Чеської, Православної церкви України. На заупокійне богослужіння встигли прибути батько полеглого та брат Іван. Обоє нині проходять військову службу, тому змогли приїхати лише на прощання з Антоном.
Після богослужіння процесія рушила центральними вулицями міста до Алеї Слави. Уздовж дороги люди ставали навколішки, віддаючи останню шану захисникові.
«Я пишатимуся ним, поки житиму»
На кладовищі процесію зустрічали родини загиблих захисників із Городоччини. Для них уже стало традицією підтримувати сім'ї, які переживають найважчий день — прощання зі своїм Героєм.
— Я дуже вдячна всім людям, які сьогодні прийшли підтримати нашу родину. Дякую тим, хто пам'ятає, шанує і не забуває наших захисників. Я пишаюся обома своїми синами. І Антон для мене назавжди залишиться моєю гордістю. Я пишатимуся ним, поки житиму, — сказала Тетяна Яворська-Павлова.
На знак пошани до подвигу захисника його дружині урочисто вручили Державний прапор України та берет підрозділу, в якому служив Антон Яворський.
Під звуки військового салюту 29-річного воїна поховали на Алеї Слави у Городку. У нього залишилися батьки, бабуся, дружина, дві доньки, брат-двійня Іван та ще двоє молодших братів.
