Українська вишиванка: розкрийте та відгадайте таємниці регіональної спадщини

На Вінничині не обмежувались у кольоровій гамі. Та на кожній сорочці можна зустріти колір, який веде – переважаючий у візерунках. Майстерно поєднували ледь не всі техніки виконання та стилі відображення елементів: низь, хрестик, вишивка розписом, настилання, вирізування; різноманітні види мережок. Контурними швами обрамляли та з'єднували окремі орнаменти композиції.

Сорочкам притаманні чіткі, геометричні візерунки, а простота виконаної композиції додає вишиванкам вишуканості. На біло-сірому полотні вишивають червоною ниткою. 

Для Полтавської вишивки характерна ніжна кольорова гама, пастельні тони. Найчастіше — це вишиття білим по білому геометричних орнаментів (у народі асоціювалось із морозними візерунками). Щоб підсилити ефект – додавали нитки попелястих кольорів.

Кажуть, саме полтавська вишивка є найскладнішою зі всіх українських. «Рідною» для полтавок здавна була техніка лічильна гладь (лиштва)

Виразний рельєфний візерунок. Орнаменти вишивали згущеними стібками. Кольоровими бавовняними нитками обводили певні візерунки уздовж усього рукава сорочки. Особливо відомими є вишиванки з міста Борщів. Вони вирізняються густо вишитими рукавами, які зазвичай вишиті чорним кольором. 

Грубою ниткою у техніці хрестика вишивали сорочки на Хмельниччині. Домінуючим кольором був чорний, і зовсім рідко його поєднували з вкрапленням червоного або вишневого.

Вишивка цього регіону вважається найбагатшою в оздобленні та виконанні. На Івано-Франківщині використовують різноманітні орнаменти та кольори ниток, тому їхні вишиванки вважались одними з найяскравіших та красивіших.

Сорочку, переважно полтавського типу, оздоблювали по нижньому краю плетеною «мережкою». Своєрідність вишивки закладена у багатоколірних орнаментах, виконаних дрібним хрестиком та півхрестиком, іноді грубою ниткою. Домінують геометричні та рослинно-геометричні візерунки. Тут сміливо поєднували червоний колір з блакитним.

Це дуже красива витончена вишивка, яка потребувала неабиякого вміння та великих затрат часу. Дрібні стібки утворювали складний, переважно геометричний візерунок. Відмінним є горизонтальне розміщення узорних ліній на рукавах жіночих сорочок. Свою особливу вишивку мало відоме село Суботів. Там притаманні золотисті відтінки: від жовтого до вишневого. 

На Харківщині популярні червоні та чорні вишиванки, зроблені грубою товстою ниткою, завдяки чому орнамент набуває рельєфності. На їхніх вишиванках часто можна побачити особливе зображення — дерево життя.

Закарпатська вишивка – дуже різнобарвна та густа. Традиційними тут були більше десятка кольорів. Чи не кожне село тут мало свою «улюблену» гаму: від чорно-фіолетової та вишневої до зелено-голубої. Якщо червоний поєднувався з чорним – при цьому один колір обов`язково виділявся.

Основні фігури – ромб, який прикрашався іншими елементами – і так звані кривульки (зиґзаґ). Найдавніша закарпатська вишивка – це геометричні форми, та вже у ХХ столітті сюди проникають рослинні мотиви.

Жіночі сорочки цього регіону України були особливими. Їх вирізняли чотирикутний виріз довкола шиї та вільні, без збирання у зап'ясті рукави.

Сильно стилізовані рослинні мотиви. Це сосонки, дубове листя і шишки хмелю, різноманітні квіти та квітучі гілки. Цікаво, що такий елемент як лінія, що використовувався як розмежувальний компонент вишивки, був символом землі або межі між добром і злом.

У цьому регіоні люблять поєднувати одразу по кілька різних візерунків. На білому полотні розливаються геометричні орнаменти, які творять невимушений легкий вигляд одягу. Аби вишиті елементи виділялись та ставали об’ємними – між візерунками залишають чисте полотно.